Мова

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
ВікіпедіЯ
Дивіться у Вікіпедії:

Вислови та цитати про мову:


  •  

Граматика керує навіть царями.

 

  Мольєр[1]
  •  

Мово рідна, слово рідне,
хто вас забуває,
той у грудях не серденько,
тільки камінь має.

 

  Сидір Воробкевич, «Рідна мова»[2]
  •  

Найбільше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.

 

  Панас Мирний[3]
  •  

Мов поганих не існує в світі,
Є лише погані язики.

 

  — Анатолій Бортняк
  •  

Раби — це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе.

 

  — Оксана Пахльовська
  •  

Мова — це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма нашого організовування. Мова — душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб… У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання. Мова — це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова — це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я. І поки живе мова — житиме й народ, як національність. Не стане мови не стане й національності.

 

  Іван Огієнко, «Українська культура», 1918[4][5][6]
  •  

Мова росте елементарно, разом з душею народу.

 

  Іван Франко[7]
  •  

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.

 

  Ліна Костенко[8]
  •  

Мово рідна! В тобі — мудрість віків, і зойк матерів, і пісня серця дівочого, і крик новонародженого. Світловолоса діво! Єдина печаль пройме, що не вистачить життя аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу. То ж такою будь, мово рідна!

 

  — Сергій Плачинда[9]
  • Мова — далеко не тільки «засіб спілкування», тобто передачі «вже готових думок», як нас усіх учили в імперській школі. Куди серйозніша її місія — бути способом народження тих думок: коли «нема мови», людині просто-напросто «нема чим думати» (Оксана Забужко)[10]
  • Рушієм національного є дух, а екзистенцією духу є мова (Вільгельм Гумбольт)[11]
  • Мова — це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров — умре нація (Юліан Дзерович)[11]
  • Народ, що не усвiдомлює значення рiдноï мови для свого вищого духовного життя i сам ïï покидає й вiдрiкається, виконує над собою самовбивство. (Шафраник)[12]
  • Поки жива мова народна в устах народу, доти живий і народ. (Костянтин Ушинський)[13]
  •  

А в мене — тільки слово,
Те, що мати
Навчила мене першим вимовляти,
Навчила гідно на устах нести.

 

  Іван Світличний[14]

Примітки[ред.]

  1. wisdoms.ru
  2. Воробкевич, Ізидор. Твори. Т. І: Поезії. — Львів, 1901. — 420 с.
  3. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо
  4. Релігійно-філософська думка України кінця ХІХ – початку ХХ століття
  5. Виставка на тему: «День української писемності та мови» (Наукова бібліотека НУВГП)
  6. Виставка до Дня української писемності та мови (Національна академія державного управління при Президентові України)
  7. Мовлене слово у життєсвіті Івана Франка / О. Сербенська / Пресознавчі студії: історія, теорія, методологія. Збірник праць кафедри української преси і Дослідницького центру історії західноукраїнської преси. Вип. 1 (7). – Львів, 2006. – С. 78—92.
  8. Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст. / В. Статєєва // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 54-64.
  9. Мова — коштовний скарб народу
  10. Оксана Забужко. «Репортаж із 2000-го року». — Київ, 2001. — С.78.
  11. а б Вислови про мову
  12. Вислови про мову
  13. Ушинський Костянтин // Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
  14. Світличний І. О., Світлична Н. О. З живучого племені Дон Кіхотів / Упорядкув. М. Х. Коцюбинської та О. І. Неживого. – К.: Грамота, 2008. — С. 138—223