Мова
Матеріал з Вікіцитат
| Гляньте Мова у Вікісловнику, вільному словнику. |
- Є лише погані язики. (А. Бортняк)[1]
- Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе. (Оксана Пахльовська)[1]
- Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості. (Іван Огієнко)[1]
- Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. (Ліна Костенко)[1]
- Рідна мова – мати єдності, батько громадянства і сторож держави. (Мікалоюс Даукша)[1]
- Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів. (В. Захарченко)[1]
- Мова – далеко не тільки “засіб спілкування”, тобто передачі “вже готових думок”, як нас усіх учили в імперській школі. Куди серйозніша її місія – бути способом народження тих думок: коли “нема мови”, людині просто-напросто “нема чим думати” (Оксана Забужко)[2]
- Рушієм національного є дух, а екзистенцією духу є мова (Вільгельм Гумбольт)[3]
- Мова – це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров – умре нація (Юліан Дзерович)[3]
- Народ, що не усвiдомлює значення рiдноï мови для свого вищого духовного життя i сам ïï покидає й вiдрiкається, виконує над собою самовбивство. (Шафраник)[4]
- Поки жива мова народна в устах народу, доти живий і народ. (Костянтин Ушинський)[5]
Примітки [ред.]
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик
<ref>: для виносокnarodnapravdaне вказаний текст - ↑ Оксана Забужко. "Репортаж із 2000-го року". — Київ, 2001. — С.78.
- ↑ а б Вислови про мову
- ↑ Вислови про мову
- ↑ Ушинський Костянтин // Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. - К., Видавничий центр «Просвіта», 2001