Ахматова Анна Андріївна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Анна Ахматова
A. Gorenko.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Галерея зображень у Вікісховищі

Ахма́това А́нна Андрі́ївна (справжнє: Горе́нко; *11 (23) червня 1889 — †5 березня 1966) — російська поетеса, родом з України, дружина Миколи Гумільова, представниця акмеїзму.

Цитати[ред.]

  • ...А слава земна — мов дим.
    Таж я не цього жадала...
    Усім коханцям моїм
    Я щастя подарувала.
(«А слава земна...» / Пер. Ігор Качуровський // «Хотінь безсенсових отрута». — С. 250)
  • Над почесті, над юність, над свободу
    Я ставлю Музу, гостю палахку.
(Муза / Пер. Дмитро Павличко // «Хотінь безсенсових отрута». — С. 256)
  • Хор ангелів у вишині пролинув,
    І розтопилось небо вогняне.
    Отцеві мовив: — Чом мене покинув?
    А Матері: — О, не ридай Мене...
(Розп'яття / Пер. Ігор Качуровський // «Хотінь безсенсових отрута». — С. 260)
  • Майбутнє, як відомо, кидає свою тінь задовго до того, як увійти.
  •  

По суті ніхто не знає, в яку епоху він живе. Так і ми не знали на початку 10-х років, що ми жили напередодні першої європейської війни та Жовтневої революції.

 

 

В сущности никто не знает, в какую эпоху он живет. Так и мы не знали в начале 10-х годов, что мы жили накануне первой европейской войны и Октябрьской революции. [1]

  •  

Взагалі, найнецікавіше на світі — чужі сни і чужий блуд.

 

 

Вообще, самое скучное на свете - чужие сны и чужой блуд. [2]

Джерела[ред.]

  • Ахматова, Анна. [Вірші] // «Хотінь безсенсових отрута»: 20 російських поетів «срібного віку» в українських перекладах / Упоряд. Максим Стріха. — К.: Факт, 2007. — С. 238-263.