Куліш Микола Гурович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
'''Мико́ла Гу́рович Кулі́ш''' (1892—1937) — український драматург і режисер. |
'''Мико́ла Гу́рович Кулі́ш''' (1892—1937) — український драматург і режисер. |
||
== Цитати == |
|||
* Але я знаю, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті в вічі скаже. |
|||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
|||
* Без грошей і при сонці темно. |
* Без грошей і при сонці темно. |
||
Рядок 16: | Рядок 20: | ||
* Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму. |
* Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму. |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
|||
* Гармат би нам та кулеметів замість мрій. |
* Гармат би нам та кулеметів замість мрій. |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
|||
* Дивлюсь - не Харковь, а Харків! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город? |
* Дивлюсь - не Харковь, а Харків! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город? |
||
Рядок 26: | Рядок 32: | ||
* Кожен з нас живе в віках, бо ми, перш за все, — ідеї. |
* Кожен з нас живе в віках, бо ми, перш за все, — ідеї. |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
|||
* Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя! |
* Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя! |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
|||
* Кому? Більшовикам? Бандитам? Бидлові, що реве від крові і трощить наші найкращі ідеї? |
|||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
|||
* На московському кумачі України самостійної не вишити! |
* На московському кумачі України самостійної не вишити! |
||
Рядок 39: | Рядок 50: | ||
* Невже, скажіте, вам чужа найрідніша і свята ідея національного визволення? |
* Невже, скажіте, вам чужа найрідніша і свята ідея національного визволення? |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
|||
* О, як не хвилюватися, як, коли оце саме "ге" увесь вік мене пекло і кар'єру поламало. |
|||
: <small>''(«Народний Малахій»)''</small> |
|||
* Ой - казали люди, що як прийде свобода, то вона, як мама, - не журися, мовляв, дівко, вискочиш із ями. |
|||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
|||
* Пишу й писатиму, бо вірю в Петрарку і в вічну любов. |
|||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
Рядок 48: | Рядок 68: | ||
* Пугу! Чи не видно, бува, наших з Великого Лугу? |
* Пугу! Чи не видно, бува, наших з Великого Лугу? |
||
: <small>''(«Мина Мазайло»)''</small> |
: <small>''(«Мина Мазайло»)''</small> |
||
* Своєї держави я хочу під прапором ось під цим! |
|||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
|||
* Слухай, як дзвонить і гра Україна! Устають з могил сивоусі запорожці, сідають на коней. Цоки-цок!.. Чуєш, мчать? Сивоусі лицарі... |
|||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
|||
* Сотні, тисячі, десятки тисяч українців заприсяглись образом Шевченка не складати рук, аж доки не відбудована буде вільна наша Україна. |
* Сотні, тисячі, десятки тисяч українців заприсяглись образом Шевченка не складати рук, аж доки не відбудована буде вільна наша Україна. |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
* Так, я чайка! Скажу: я тая чайка, що літала над Жовтими Водами, об дороги чумацькії билась, що літа і б'ється у кожному козацькому серцеві... |
|||
⚫ | |||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
|||
⚫ | |||
: <small>''(«Народний Малахій»)''</small> |
|||
* Тільки тоді, як Петраркою стане той, хто сьогодні б'є жінку, наступить всесвітня соціальна весна. |
|||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
|||
* Того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот. |
* Того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот. |
||
Рядок 65: | Рядок 98: | ||
* Хоч ярмо й червоним стане, а ярмом не перестане! |
* Хоч ярмо й червоним стане, а ярмом не перестане! |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
|||
* Хочемо, щоб нація наша чужих чобіт не чистила. Пора! Вільними стати пора! |
* Хочемо, щоб нація наша чужих чобіт не чистила. Пора! Вільними стати пора! |
||
Рядок 71: | Рядок 105: | ||
== Про Куліша == |
== Про Куліша == |
||
* |
* Гострий гоголівський профіль, чорнильна щіточка вусів, нервові, але стримані рухи. І тільки очі були такі мінливі, такі щедрі, що через них ставало видно, яке складне, напружене, суперечливе життя кипить глибинах цього незмірно багатого людського єства.'' ([[w:Бажан Микола Платонович|Микола Бажан]]) |
||
⚫ | * Куліш-драматург був талант світового масштабу. Не буду шукати небезпечних аналогій в класиці - між Шекспіром і Шілером, або Мольєром ми Бомарше, але в сучасній йому радянській драматургій він не мав собі ровних, а зтого, що ми знали про тогочасну драматургію за рубежем, рівняти Куліша можна було хіба що з Піранделло.''<ref>[http://www.kpel.kiev.ua/private/Susp_gum/Kovalchuk/u_2.htm Трагізм долі митця (Миколи Куліша)]</ref> ([[w:Смолич Юрій Корнійович|Юрій Смолич]]) |
||
⚫ | * |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
<references/> |
<references/> |
||
== Джерела == |
== Джерела == |
Версія за 19:00, 20 липня 2011
Мико́ла Гу́рович Кулі́ш (1892—1937) — український драматург і режисер.
Цитати
- Але я знаю, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті в вічі скаже.
- («Патетична соната»)
- Без грошей і при сонці темно.
- Бо головне ж тепер — реформа людини...
- («Народний Малахій»)
- Бо тінь журби української впала і мені на плечі...
- («Народний Малахій»)
- Бо хіба ж може бути інтернаціонал без України, без бандури?
- («Патетична соната»)
- Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму.
- («Патетична соната»)
- Гармат би нам та кулеметів замість мрій.
- («Патетична соната»)
- Дивлюсь - не Харковь, а Харків! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?
- («Народний Малахій»)
- Злиденніших нема рабів у світі, як ми, братове українці!
- («Патетична соната»)
- Кожен з нас живе в віках, бо ми, перш за все, — ідеї.
- («Патетична соната»)
- Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!
- («Патетична соната»)
- Кому? Більшовикам? Бандитам? Бидлові, що реве від крові і трощить наші найкращі ідеї?
- («Патетична соната»)
- На московському кумачі України самостійної не вишити!
- («Патетична соната»)
- Найкращий спільник той, у кого зброя по-вкраїнському говорить.
- («Патетична соната»)
- Найкращий спільник той, хто мову нашу розуміє і по-вкраїнському говорить.
- («Патетична соната»)
- Невже, скажіте, вам чужа найрідніша і свята ідея національного визволення?
- («Патетична соната»)
- О, як не хвилюватися, як, коли оце саме "ге" увесь вік мене пекло і кар'єру поламало.
- («Народний Малахій»)
- Ой - казали люди, що як прийде свобода, то вона, як мама, - не журися, мовляв, дівко, вискочиш із ями.
- («Патетична соната»)
- Пишу й писатиму, бо вірю в Петрарку і в вічну любов.
- («Патетична соната»)
- Подумай, що скажуть на тім світі діди й прадіди наші, почувши, що ти міняєш прізвище.
- Про негайну реформу людини і в першу чергу українського роду, бо в стані дядьків та перекладачів на тім світі зайців будем пасти.
- («Народний Малахій»)
- Пугу! Чи не видно, бува, наших з Великого Лугу?
- («Мина Мазайло»)
- Своєї держави я хочу під прапором ось під цим!
- («Патетична соната»)
- Слухай, як дзвонить і гра Україна! Устають з могил сивоусі запорожці, сідають на коней. Цоки-цок!.. Чуєш, мчать? Сивоусі лицарі...
- («Патетична соната»)
- Сотні, тисячі, десятки тисяч українців заприсяглись образом Шевченка не складати рук, аж доки не відбудована буде вільна наша Україна.
- («Патетична соната»)
- Так, я чайка! Скажу: я тая чайка, що літала над Жовтими Водами, об дороги чумацькії билась, що літа і б'ється у кожному козацькому серцеві...
- («Патетична соната»)
- Там такий, що в його кури по-вкраїнському говорять.
- («Народний Малахій»)
- Тільки тоді, як Петраркою стане той, хто сьогодні б'є жінку, наступить всесвітня соціальна весна.
- («Патетична соната»)
- Того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот.
- Україна сьогодні не сцена, а плацдарм... Плацдарм великого змагу ідей...
- («Патетична соната»)
- Українче, спізнай самого себе!
- («Патетична соната»)
- Холодному й голодному не до школи.
- Хоч ярмо й червоним стане, а ярмом не перестане!
- («Патетична соната»)
- Хочемо, щоб нація наша чужих чобіт не чистила. Пора! Вільними стати пора!
- («Патетична соната»)
Про Куліша
- Гострий гоголівський профіль, чорнильна щіточка вусів, нервові, але стримані рухи. І тільки очі були такі мінливі, такі щедрі, що через них ставало видно, яке складне, напружене, суперечливе життя кипить глибинах цього незмірно багатого людського єства. (Микола Бажан)
- Куліш-драматург був талант світового масштабу. Не буду шукати небезпечних аналогій в класиці - між Шекспіром і Шілером, або Мольєром ми Бомарше, але в сучасній йому радянській драматургій він не мав собі ровних, а зтого, що ми знали про тогочасну драматургію за рубежем, рівняти Куліша можна було хіба що з Піранделло.[1] (Юрій Смолич)
Примітки