Лісовий Василь Семенович
| Лісовий Василь Семенович | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Василь Семенович Лісовий (1937–2012) — український філософ, громадський діяч, дисидент, політв'язень. Організатор самвидаву в 1960-х роках.
- Дорога до себе не означає зустрічі з собою.
- Прийняття своєї долі означає не заздрити долі інших.
- Щоб бути пристосуванцем, треба ще мати в душі ті цінності, що їх зраджуєш.
- Вічність — це симфонія, складена верховіттями наших душ.
- Надмірна суворість у ставленні до себе часто стає джерелом несправедливості до інших.
- Справедлива критика з боку інших — не тільки допомога тобі, а й продовження твоєї справи.
- Якщо міфи вже не світять нам з-поза нашої буденності, ми втратили відчуття культури.
- Якщо твоя душа глуха до гомону поколінь і їй не сняться «віків минулих сни іскристі», твої вчителі збіднили тебе.
- Культура, що усвідомлює власну велич, не прагне поглинути іншу.
- Коли міф полонить нас, джерело його сили — у нашій слабкості.
- У скептичних висловлюваннях про жінку тільки й правди, що їх писали чоловіки.
- Добре, коли дбають, щоб за сказане заплатили; погано, коли говорять тільки те, за що платять.
- Говоріть про померлого так, наче він може вам відповісти.
- Тому, хто продовжує справу мертвого, заважає славослів'я на його честь.
- Суду власного сумління не відомі джерела Божої милості.
- І смерть — санітар, коли прирікає на небуття гідне смерті.
Основною метою національного руху в Україні було передусім утвердження й захист культурної самобутності, а не здобуття державної незалежності як такої. І сумнівно, щоб ця ідея втратила своє значення після її здобуття. |
|||||
| — Лісовий В. С. Перший в Україні систематичний виклад теорій нації та націоналізму // З передмови до книги Г. Касьянова «Теорії нації та націоналізму» |
Джерела
[ред.]- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001