Лісовий Василь Семенович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лісовий Василь Семенович
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Василь Семенович Лісовий (1937–2012) — український філософ, громадський діяч, дисидент, політв'язень. Організатор самвидаву в 1960-х роках.


  • Дорога до себе не означає зустрічі з собою.
  • Прийняття своєї долі означає не заздрити долі інших.
  • Щоб бути пристосуванцем, треба ще мати в душі ті цінності, що їх зраджуєш.
  • Вічність — це симфонія, складена верховіттями наших душ.
  • Надмірна суворість у ставленні до себе часто стає джерелом несправедливості до інших.
  • Справедлива критика з боку інших — не тільки допомога тобі, а й продовження твоєї справи.
  • Якщо міфи вже не світять нам з-поза нашої буденності, ми втратили відчуття культури.
  • Якщо твоя душа глуха до гомону поколінь і їй не сняться «віків минулих сни іскристі», твої вчителі збіднили тебе.
  • Культура, що усвідомлює власну велич, не прагне поглинути іншу.
  • Коли міф полонить нас, джерело його сили — у нашій слабкості.
  • У скептичних висловлюваннях про жінку тільки й правди, що їх писали чоловіки.
  • Добре, коли дбають, щоб за сказане заплатили; погано, коли говорять тільки те, за що платять.
  • Говоріть про померлого так, наче він може вам відповісти.
  • Тому, хто продовжує справу мертвого, заважає славослів'я на його честь.
  • Суду власного сумління не відомі джерела Божої милості.
  • І смерть — санітар, коли прирікає на небуття гідне смерті.
  •  

Основною метою національного руху в Україні було передусім утвердження й захист культурної самобутності, а не здобуття державної незалежності як такої. І сумнівно, щоб ця ідея втратила своє значення після її здобуття.

  Лісовий В. С. Перший в Україні систематичний виклад теорій нації та націоналізму // З передмови до книги Г. Касьянова «Теорії нації та націоналізму»

Джерела[ред.]