Ґендзі моноґатарі
«Ґе́ндзі моноґата́рі» (яп. 源氏物語, げんじものがたり, «Повість про Ґендзі»[1]) — пам'ятка класичної японської літератури, ліричний твір жанру моноґатарі періоду Хейан. Авторство приписують придворній пані, письменниці і поетесі Мурасакі Сікібу.
Цитати з роману
[ред.]Чи є на світі істоти нещасніші за жінок? Вони живуть замкнуто, ховаючи на дні душі кожен свій порив, кожне почуття, роблячи вигляд, ніби їх розумінню недоступна краса речей, ніби їх не хвилює ні зворушливе, ні веселе. Де відшукати їм засіб наблизитися до тих радощів, які скрашують людське життя, що здатне відвернути їх від сумних думок про марність мирських сподівань?[2] |
Але навіть якщо бачиш, що життя і надалі не обіцяє тобі нічого, крім печалей, чи легко покинути цей тимчасовий притулок? Так і живеш, віддаючи серце весняним квітам, осіннім листям...[2] |
Люди завжди тягнуться до тих, хто сильніший...[2] |
Навіть людям, які нікому в світі не потрібні, важко порвати нитки, що незримо зв'язують їх зі світом...[2] |
У людей, відзначених щасливою долею і що досягли високого становища в світі, зазвичай буває чимало недоброзичливців. Іноді ж вони самі, хизуючись своєю перевагою, переповнені марнославством, стають причиною нещасть інших людей.[2] |
Хоч яка тривога за дітей, вона не нескінченна, розлука закоханих — ось з чим неможливо змиритися.[2] |
Примітки
[ред.]- ↑ Інші назви: «Ґендзі но моноґатарі» (яп. 源氏の物語, げんじのものがたり, «Повість про Ґендзі»), «Хікару Ґендзі моноґатарі» (яп. 光源氏物語, ひかるげんじものがたり, «Повість про Хікару Ґендзі»), «Мурасакі но моноґатарі» (яп. 紫の物語, むらさきのものがたり, «Повість Мурасакі Сікібу»). Скорочені варіанти: «Ґенґо» (яп. 源語, げんご, «Повість про Мінамото»), «Сібун» (яп. 紫文, しぶん, «Тексти Мурасакі Сікібу»), «Ґендзі» (源氏, げんじ, «Ґендзі»).
- ↑ а б в г д е ж и к л «Повесть о Гэндзи (Гэндзи-моногатари). Приложение» — цитаты из книги
