Перейти до вмісту

Ґадзінський Володимир Антонович

Матеріал з Вікіцитат
Ґадзінський Володимир Антонович
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Володи́мир Анто́нович Ґадзі́нський (псевдоніми — Йосиф Гріх, Оскар Редінг, Триліський, Стефан Трипільський) — український поет, прозаїк, критик, публіцист, літературознавець, журналіст, перекладач.
Один із зачинателів «наукової» поезії в Україні. Член «Гарту», ВУСППу.

Цитати

[ред.]

З біографії Володимира Антоновича Гадзіньского (Йосифа Гріха (9 квітня 1924 р., м. Харків)

[ред.]
  •  

Війна пірвала всі літ[ературні], пол[ітичні] зв'язки, так в розумінню співпраці у журналах, як і у відношенню до партії С[оціал] Демократів] — за час війни і до війни написав крім віршів і поем драму «Гріх» і «Комедію моралі» (недруковані), а також воєнні нариси, друковані в деяких українських] і німецьких] газетах[1].

  •  

Участь в газеті «Будучина» (Львів 1917 і [19]18). Повний поворот до літературної] і поетицької праці датується з 1920 року, свято від хвилі побуту в Києві, по виході з підпілля. Співробітництво в газетах «Вісти», «Комуніст» і «Більшовик», редагування журналу «Пролетарська] Освіта» (1920 і 1921, №№ 1,2,3,4), книги «Матеріяли Київської губнаросвіти» і брошура «Проблема пролетарської] освіти на Україні», одночасно поетицька праця — закінчення поеми (епосу) «Юнак» (дивись книгу «З дороги» і великої кількости віршів і поем, що частиною увійшли в збірку «З дороги», а більшість залишилась в недрукованому виді[1].

  •  

По переїзді до Харкова (март 1921 року) — співробітництво у «Вістях» (Харків) і «Сел[янській] правді» і в вид[авництві] НКО. Літературна участь в альманахові «Вир революції», в «Шляхах Мистецтва» і «Зорях Грядущего».
З переїздом у Москву (липень 1921 року) співробітництво в українських журналах — в останніх часах «Черво[ний] Шлях», «Книга», «Музика» (Київ) і т. д[1].

  •  

З останніх творів два прозові нариси «Біржа» (іде в альманахові «Гарту») і «Кінець» (ще не друкований) і великий цикл «УРСР» (Україна), ще не друкований. Крім цього закінчений переклад книги Е. Верхарна «Гімни до життя». Під нинішню хвилю — голова Московської філії «Гарту»[1].

Твори

[ред.]

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]
  • Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3