Яремчук Софія Русланівна

Яремчук Софія Русланівна

Стаття у Вікіпедії

Софія Русланівна Яремчук (нар. 3 червня 1994) — українська бігунка на довгі дистанції (10 км і напівмарафон).

Цитати Софії Яремчук

В Італії ходжу по Римі, впізнають деколи. Особливо на змаганнях дуже багато людей підходить, фотографується. Я б сказала, що мене там більше знають, ніж тут у Львові.

В мене взагалі останні два роки — 2019 і 2020-й — один суцільний прорив, тому що кожного разу я все більше і більше виростала, кожен раз новий personal best. Ця вся робота, яку я робила останні роки, вона нарешті вже виходить назовні. Тому так, я можу назвати це проривом. Якщо 2017 року я бігала «половинку» за годину 13 хвилин, то у 2020 році вже за годину 10 хвилин 33 секунди — так, це прорив. В 2016 році на чемпіонаті Європи італійка стала срібною призеркою в напівмарафоні з результатом 1:10:36. Мій нинішній результат на рівні медалі на «Європі». Тому можна назвати це проривом.

Я завжди говорила: не хочу більшого, але не хочу і меншого. Хочу щоб цю всю роботу, яку виконала — на стадіонах, в парках, в горах — мені вдалося реалізувати на стартах. Не хочу чогось космічного. Тому коли показую personal best — це показник, що рухаюся в правильному напрямку.

Коли в мене новий personal best, я завжди хочу чогось більшого. Завжди. Це, знаєте, як наркотик, в тебе з’являється додаткова мотивація. Бо коли тренуєшся, а тобі не йде, нічого не вдається, не можеш вирватися з ями, — це пригнічує. А коли пробігаєш по особистому, завжди хочеш ще сильніше пробігти, хочеш більшого, тобі цього вже замало.

Терпіння, напевно, і сила волі. — Про найсильніші риси, як у легкоатлетки.

Я хотіла цей рік сильно відбігати, повністю реалізувати себе в спорті і почати планувати сім’ю, піти в декрет. А бачите, як виходить, «накривається» 2020 рік трішки, не так все складається, як хотілося. Мій хлопець взагалі вже шокований від мене і від мого спорту (Сміється).

Нещодавно я отримала італійське громадянство. Ще до чемпіонату світу в Гдині я мріяла пробігти марафон за нормативом і потрапити в національну команду України. Але в кінці січня мені довелося зробити вибір. Це був непростий крок для мене і дуже обдуманий. Хочу зазначити, що я вже багато років тренуюся в Італії, тут живе моя мама.

Щодо того, що я є членом основного складу національної збірної України (наказ Мінмолодьспорту від 28 грудня 2020 року №2817), то це не так. Я ніколи не мала контракту з нашою національною збірною. Так, тільки після чемпіонату світу мені запропонували пів ставки в збірній України з нового 2021 року, але мені довелося відмовитися у зв’язку з уже прийнятим рішенням.

Додам, що жодної підтримки від області за всі роки моєї спортивної кар’єри у мене не було. Всі тренувальні збори за кордоном та підготовку до чемпіонату світу з напівмарафону я проводила за власні кошти і завдяки допомозі мого клубу Acsi Italia Atletica і мого тренера Фабіо Мартеллі, яким я дуже вдячна. У зв’язку з пандемією я залишилася не в найкращому становищі — тому що всі комерційні змагання були відмінені. Щодо виступів на змаганнях за Україну, поки не можу дати чіткої відповіді. Ми будемо розмовляти з юристами і World Athletics. Надіюся бути почутою і не осудженою.