Луценко Юрій Віталійович

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Юрій Луценко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Луценко
Yuriy Lutsenko2.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Юрій Віталійович Луценко (нар. 1964) — український політичний і державний діяч. З лютого 2005 по грудень 2006 і з грудня 2007 по січень 2010 року — міністр внутрішніх справ України.

Висловлювання[ред.]

  •  

Ющенко, якого ми на Майдані найняли лікувати країну, виявився не лікарем Айболітом, а таким собі патологоанатомом. — Про президента Віктора Ющенка в 2008 році.

 

Ющенко, которого мы на Майдане наняли лечить страну, оказался не врачом Айболитом, а таким себе патологоанатомом[1].

  •  

Я ніяк його не буду вітати. У Леоніда Михайловича достатньо коштів, він офіційний мільйонер… Я думаю, що він сам себе потішить. — Про подарунок мерові Києва Леоніду Черновецькому на день народження в 2008 році.

 

Я никак его не буду поздравлять. У Леонида Михайловича достаточно средств, он официальный миллионер… Я думаю, что он сам себя позабавит[2].

  •  

Після того, як я став міністром внутрішніх справ, то через 2—3 місяця з подивом побачив, що Віктор Андрійович рятує країну у повній відповідності з КЗоТом — не більше 8 годин на день. Потім цих годин ставало все менше і менше. І можу вас запевнити: Віктор Андрійович явно не трудоголік. <…> Віктор Андрійович повернув Україну до українськості, це правда. Але чи достатньо цього для глави держави на ці 5 років, а тим більше на 5 років наступних? — Про президента Віктора Ющенка в 2009 році.

 

После того, как я стал министром внутренних дел, то через 2—3 месяца с удивлением увидел, что Виктор Андреевич спасает страну в полном соответствии с КЗоТом — не больше 8 часов в день. Потом этих часов становилось всё меньше и меньше. И могу вас заверить: Виктор Андреевич явно не трудоголик. <…> Виктор Андреевич вернул Украину к украинскости, это правда. Но достаточно ли этого для главы государства на этих 5 лет, а тем более на 5 лет следующих?[3]

  •  

Зараз у політиці настав момент, коли від емоцій потрібно відходити, потрібно думати про побудову держави. Адже альтернативою цього є її знищення або в силу етнічного націоналізму позаминулого століття, або в силу русофільської десуверенізації. І, тим не менш, навіть в таких умовах, я проти Януковича з наступних причин.
Перше, його політика антиукраїнська в силу того, що в Партії регіонів не визнають української основи цієї держави як окремої цивілізації від Росії. Друге, я проти них, бо вони антидемократичні. — В інтерв’ю «Главкому» в 2010 році.

 

Сейчас в политике наступил момент, когда от эмоций нужно отходить, нужно думать о построении государства. Ведь альтернативой этого является его уничтожение либо в силу этнического национализма позапрошлого века, либо в силу русофильской десуверенизации. И, тем не менее, даже в таких условиях, я против Януковича по следующим причинам.
Первое, его политика антиукраинская в силу того, что в Партии регионов не признают украинской основы этого государства как отдельной цивилизации от России. Второе, я против них, потому что они антидемократичны[4].

  •  

Росіяни в силу своєї географії, історії, величезності головним вважають державу. Нехай у росіянина дах тече в будинку, корова недоєна, коза померла, діти недоїли, але він знає, що Москва — Третій Рим, а четвертому не бувати. І він на колінах стоїть перед іконою, молиться на Москву і царя-батюшку і державу, яка — єдина! — здатна його захистити.
Україна ж — це країна рабів-утікачів. Від царя, короля, князя, дружини і будь-якого свавілля. Тут якщо сім’я працює добре, то незалежно від держави — ​​вона виживе. Головне, щоб ніхто не заважав. Тому головна цінність — свобода. — В інтерв’ю «Главкому» в 2010 році.

 

Русские в силу своей географии, истории, огромности главным считают государство. Пусть у русского крыша течёт в доме, корова недоена, коза померла, дети недоели, но он знает, что Москва — Третий Рим, а четвёртому не бывать. И он на коленях стоит перед иконой, молится на Москву и царя-батюшку и государство, которое — единственное! — способно его защитить.
Украина же — это страна беглых рабов. От царя, короля, князя, жены и любого беспредела. Здесь если семья работает хорошо, то вне зависимости государства — она выживет. Главное, чтоб никто не мешал. Поэтому главная ценность — свобода[4].

  •  

Найкраще шукати спосіб примирення людям самостійно. Читати, думати і знаходити спільне. Я абсолютно переконаний, що це відбудеться. Як тільки зніметься прес імперської пропаганди, яка десятиліттями робила з українців "малоросів", все відбудеться нормально: знайдуть спільну мову діти, внуки тих, хто воював за Україну на різних фронтах... Я абсолютно переконаний, що це незворотний процес. Особливо, коли Путін кинув виклик усім нам. Ми всі сьогодні відчуваємо себе українцями. І це дає надію на об'єднання заради нових українських перемог... У Кремлі 9 травня святкуватимуть не як День перемоги, а як день Сталіна. Для них фігура Сталіна важливіша, ніж 20 мільйонів людей, який він поклав по дорозі на Берлін. Ми маємо відзначати День перемоги, і ми його не віддамо новому Сталіну на прізвище Путін. Ми маємо довести, що українці були однією із ключових ланок антигітлерівської коаліції. І це наше свято, навіть у радянському вимірі[5]... — У прямому ефірі програми "Право на владу", 24.04.2015 р.

  •  

Краще гей-парад на Хрещатику, ніж російські танки в центрі української столиці[6]...

  •  

Коли сьогодні мені розповідають про затиск української мови в Радянському Союзі, мені це завжди здається смішним. — листопад 2002 року

 

Когда сегодня мне рассказывают о зажиме украинского языка в Советском Союзе, мне это всегда кажется смешным.[7]

  •  

Чому я вважаю, що УПА ні в якому разі не можна відроджувати? Тому, що політики, які на початку 90-х підняли прапор УПА, фактично відродили ворожнечу. — листопад 2002 року

 

Почему я считаю, что УПА ни в коем случае нельзя возрождать? Потому, что политики, которые в начале 90-х подняли знамя УПА, фактически возродили вражду.[7]

  •  

У 1992 році на цій ході (9 травня) я ніс єдиний червоний прапор. — листопад 2002 року

 

В 1992 году на этом шествии (9 мая) я нес единственный красный флаг.[7]

  •  

Ви тут у Донецьку сидите, як в танку, і це вас ніяк не торкнулося, а у мене рідне місто перейменували! Було Ровно, а стало Рiвне. — про українізацію (листопад 2002 року)

 

Вы тут в Донецке сидите, как в танке, и это вас никак не тронуло, а у меня родной город переименовали! Было Ровно, а стало Рiвне.[7]

  •  

Я вважаю, що національного питання у нас не було. Проблеми почалися тоді, коли національне питання зробили своїм хлібом і зброєю для добування хліба екстремістські політики. — листопад 2002 року

 

Я считаю, что национального вопроса у нас не было. Проблемы начались тогда, когда национальный вопрос сделали своим хлебом и оружием для добывания хлеба экстремистские политики.[7]

  •  

У світі є така тваринка, яка називається скунс. Вона відома не розумовими здібностями, а лише тим, що може зіпсувати повітря настільки, що навколо неї не залишається можливості бути нікому з нормальних людей. Сергій Лещенко є саме таким прикладом такого політичного скунса.[8]

Примітки[ред.]