Шрі Ауробіндо

Шрі Ауробіндо

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Шрі Ауробіндо (англ. Sri Aurobindo; ім'я при народженні — Ауробіндо Гхош; 1872— 1950) індійський філософ, поет, революціонер і організатор національно-визвольного руху Індії, націоналіст, йоґін, ґуру і основоположник Інтегральної йоґи.

Цитати

	Не уподібнюйтеся багатьом сучасним опонентам, що пригнічують думку багатоскладовими словами або піддаються зачаруванню доказів, заколисуючим заклинанням формулювань і лицемірству слів. Завжди вивчайте; з'ясовуйте розумність того, що представляється побіжно кинутому погляду просто випадковим або ілюзорним.
	Do not be like the many modern opponents who suppress thought with polysyllabic words or succumb to the enchantment of proofs, the lulling incantations of formulations and the hypocrisy of words. Always study; ascertain the reasonableness of that which appears to the cursory glance as merely accidental or illusory.

	Еволюцію не завершено; розум не є останнє слово, мисляче тварина не є вищий ідеал Природи. Також як людина походить від тварини, так і від людини відбудеться надлюдина.
	Evolution is not finished; reason is not the last word, nor is man’s mental intelligence the final pinnacle of Nature. As man emerged out of the animal, so out of man the superman shall emerge.

	Натхнення — лише вузький струмочок у великому потоці вічного знання; воно перевершує розум більшою мірою, ніж розум перевищує достовірність почуттів.
	Inspiration is only a narrow stream in the great ocean of eternal Knowledge; it surpasses reason more completely than reason surpasses the certitude of the senses.

	Кажуть, що Євангелія — це фальшивки, а Крішна — творіння поетів. Дякую тобі, Боже, тоді за ці фальшивки і низько схиляюся перед їхніми творцями.
	They say that the Gospels are lies and Krishna a poet’s imagination. Thank you, my God, for these lies; I bow down to their authors.

	Існує лише два типи людей, яким світить надія: людина, котра відчула дотик Бога і тягнеться до нього, а також скептик або самовпевнений атеїст. Але що стосується описувачів релігій і наслідувачів вільної думки, то це мертві душі, які слідують за смертю, називаючи її життям.
	There are only two kinds of people for whom there is hope; the man who has felt God's touch and been drawn to Him and the sceptic or self-confident atheist. But the describers of religions and the imitators of free thought are dead souls who follow death calling it life.

	Одна з найбільших утіх релігії полягає в тому, що іноді ви в змозі отримати Бога і задати йому гарну прочуханку. Люди сміються над дурістю дикунів, що б'ють своїх богів, коли їх молитви не знаходять відповіді, але насмішники самі при цьому виявляються в дурнях і є дикунами.
	One of the greatest pleasures of religion is that sometimes you are able to get hold of God and give him a good drubbing. People laugh at the foolishness of savages who beat their gods when their prayers are not answered, but the mockers are themselves fools and are also savages.

	Хіба з того, що добрі гинуть, а злі живуть і торжествують, випливає, що Бог злий? Я не бачу в цьому логіки. Я повинен спочатку переконатися, що смерть і падіння — зло. Часом я думаю, що моменти їх приходу є для нас надзвичайно милостиви. А ми, оглупленні своїми пристрастями і почуттями, переконані, що вони приносять зло, тому що не бажані і не до вподоби нам.
	Does it follow from the fact that the good perish and the wicked live and triumph that God is wicked? I do not see the logic of it. I must first be sure that death and downfall are evils. Sometimes I think the moments of their coming are exceedingly gracious to us. But we, deluded by our passions and sentiments, are convinced that they are evils because they are unwelcome and unpleasant to us.

	Егоїзм — це єдиний гріх, підлість — єдиний порок, ненависть — єдиний злочин. Все інше легко звертається в добро, але ці вперто чинять опір божественному.
	Selfishness is the only sin, meanness the only vice, hatred the only criminality. All else can easily be turned into good, but these are obstinate resisters of deity.

	Середньовічне Християнство назидало расу: „Людина, ти в земному житті исчадье зла і черв'як із Богом; відкинь егоїзм, живи заради майбутнього і підкори себе Богові і Його священства“. Результати були вкрай невтішні для людства. Сучасне знання напучує расу: „Людина, ти ефемерне істота і не більше для природи, ніж мураха і дощовий черв'як, лише тимчасова комашка у всесвіті. Живи ж тоді заради Держави і підкори себе, подібно мурашкам, уготоване адміністратору і науковому експерту“. Досягне успіху чи це євангеліє більше, ніж перше?
	Medieval Christianity preached to the race: 'Man, thou art by nature an unworthy creature, a sinful worm in the sight of God; abandon pride, live for God and obey His priests and Church.' The results were not particularly encouraging for the human race. Modern knowledge comes to man and says to him: 'Thou art an ephemeral creature and no more to Nature than the ant and the earthworm, a temporary insect on the surface of the earth; live for the State and obey, like the ant, the law of thy hive made by the administrator and the scientific expert.' Will this gospel succeed any better than the other?

Люди все ще закохані в печаль: коли вони бачать когось, хто набагато вище печалі і радості, вони проклинають його і кричать: «О, ти бездушна! „Тому Христос все ще висить на хресті в Єрусалимі“.