Цю жінку я люблю - вірш В. Симоненка (1964).
|
Цю жінку я люблю. Така моя печаль.
Така моя тривога і турбота.[1]
|
|
|
|
|
|
Бо так вже склалось — не забуть, не збути,
Не призабути навіть уві сні.[1]
|
|
|
|
|
|
Воно мені, мабуть, так мало бути.
Мабуть, воно так сказано мені.[1]
|
|
|
|
|
|
Як чорний чай, як чорний чай Цейлону,
Мені це літо впало у лиман.[1]
|
|
|
|
|
