Фотогенія
Цитати з твору «Фотогенія», (автор Луї Деллюк)
Про фотогенію[ред.]
- «Мало хто розуміє принцип фотогенії. Більше того, мало хто знає, що це таке. Я був би щасливий, якби під цим словом мали на увазі таємничий конгломерат фотографії та генія».
- «У кожного своя фотогенія — скільки режисерів, стільки і фотогеній».
Про світло[ред.]
«Наше око бачить туманний контур, неясні контури. Екран не має права бачити цього. Дивно. У кіно усі контури мають бути чіткі. О, логіка! Бо в ім'я цієї логіки здійснюються усі помилки світла і фотографії, що закутують усі наші картини якимсь суцільним абсурдом. <...> Звичайно, наше око сумнівається іноді в стійкості видимої їм в далечіні дзвіниці, пароплава на горизонті або берегової смуги, занадто близької до нас. А завдяки цьому, живопис побудував тисячі своїх кращих зразків мистецтва»[1].
Про актора[ред.]
«Для обличчя головна вимога фотогенії — це вік (літа). <...> Молода дівчина в кіно має бути дійсно молодою. Така логіка кіно. Цього вимагають перші плани. Відколи розвиток психологічних моментів спирається на ці великі голови, так звані, «перші плани» — яке б то не було шахрайство, обман неможливий»[2].
«Треба щоби то не було шукати характерне в особі — характер особи. І його треба уміти витягнути. Ось чому великі артисти кіно так уміло, так тонко впроваджують характер їх облич, що ми називали б маскою. Уміти зробити з обличчя маску — це найвірніший спосіб витягнути з таланту усю його силу виразності»[2].
Про декорації[ред.]
«Локомотив, океанський пароплав, аероплан, залізниця — так само, за самим характером своєї структури, фотогенічні. Кожен раз, коли на екрані біжать кадри «кіно-правди», що показують нам рух флоту або корабля, — глядач скрикує від захвату. Врешті-решт, наші режисери зрозуміли, що це подобається. Скільки ще треба часу, щоб вони зрозуміли, що це подобається тому, що це фотогенічно»[3].
Про ритм[ред.]
«Як у симфонії, де кожна нота немов приносить в жертву свою власну життєвість загальній побудові цілого, усі площини, тіні рухаються, переміщаються, розчленовуються, знову будуються, наслідуючи необхідність могутньої оркестровки. Це найдосконаліший приклад рівноваги фотогенічних елементів, який я коли-небудь бачив» (про фільм «Жанна д’Арк» Сесіля де Мілля)[4].
Джерела[ред.]
- Луи Деллюк. Фотогения. — Москва: Новые вехи, 1924. — 164 с. — 5000 прим.(рос.)
Примітки[ред.]
- ↑ Луї Деллюк. Фотогенія, 1924, с. 32
- ↑ а б Луї Деллюк. Фотогенія, 1924, с. 75-75
- ↑ Луї Деллюк. Фотогенія, 1924, с. 96
- ↑ Луї Деллюк. Фотогенія, 19240, с. 104