Тілль Ліндеманн

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тілль Ліндеманн
Till Lindemann.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Тілль Лі́ндеманн (нім. Till Lindemann; нар. 4 січня 1963) — вокаліст та автор текстів культового німецького гурту «Rammstein».

Цитати[ред.]

  • Любов подібна до квітів, навіть найпрекрасніші з них в'януть.
  • Якщо ти живеш стоячи на колінах, — я зрозумію тебе. Але якщо ти співаєш про це, то краще живи мовчки.
  • Наркотики — це окуляри, які одягає слабка людина, що боїться дивитися в очі життєвим труднощам. Я пропагую силу, а не слабкість.
  • Ви називали мене богом — я хмурився. Ви повінчали мене з сатаною — я сміявся. Спробуйте назвати мене людиною і можливо я вам повірю.
  • У кожного є внутрішній резерв. Коли справи не ладяться, ти просто звертаєшся всередину себе, відкриваєш внутрішні запаси і відшкодовуєш те, чого тобі в даний момент бракує.
  • А я і насправді, як велика дитина - невихований, але нешкідливий. Люди думають, що я завжди сильний і вибуховий. Це не так. Я чутливий і вразливий, а в любові - романтичний і пристрасний.
  • Самотність іноді стимулює в мені творчість — ти випиваєш черговий стакан вина і тобі стає ще гірше. Мистецтва не буває без болю. Разом з тим, мистецтво існує для того, щоб компенсувати біль.
  • У молодості я був одержимий багатьма речами: машинами, одягом, тупим товаром. Тепер, коли у мене все це є, я знайшов і щось більше: це розуміння, що всі ці надмірності можуть перетворити тебе в ідіота. У Східній Німеччині було мало речей, проте було якесь відчуття єднання, якого більше не існує. Тепер, ми по вуха загрузли в споживанні, власному его та індивідуалізмі. Зараз місце дружби зайняла торгівля.
  • Ночами я сплю в лісі і прислухаюся. Я слухаю природу. Те, що ти чуєш у лісі, — чудово. Це звуки невимовної краси. Я ненавиджу шум. Я ненавиджу балаканину. Я виставляю себе напоказ і це нагадує чистий мазохізм. Після цього мені потрібно захистити себе. Шум зводить з розуму. Через нього вмирають.
  • З певної точки зору, тексти в рівній мірі являються зведенням рахунків з самим собою, помстою самому собі і оновленням самого себе. Не має значення чим це було викликано - кошмарним сном, книгою, фільмом або просто прогулянкою. Власне, я цілодобово сприйнятливий до різного роду інформації, і моя записна книжка завжди поруч.
  • Мої тексти виникають з почуттів та мрій, але все ж таки більше від болю, ніж за бажанням. Мені часто сняться кошмари і я прокидаюся вночі весь в поту, оскільки я бачу уві сні страшні криваві сцени. Мої тексти — це свого роду вентиль для лави почуттів в моїй душі. Ми всі насилу намагаємося сховатися за дисципліною і зовнішніми пристойностями, а насправді нами керують інстинкти і почуття: голод, спрага, жах, ненависть, жага влади і секс. Звичайно, в нас є ще додаткова енергія — це любов. Без неї всі людські відчуття згасли б. Порив і негативні почуття особливо небезпечні, якщо вони тримаються у свідомості і придушуються. Мої можуть вийти у світ у вигляді текстів.
  • Мені взагалі завжди подобалося грати ролі. Коли постійно вживаєшся в якийсь образ, то наче проживаєш разом зі своїм життям ще й чиєсь інше життя. Це цікаво — наче і ти, і водночас не ти, а хтось інший, іноді зовсім на тебе не схожий. В ідеалі немає того зачарування, яке є в вадах. Іноді крива подобається більше, ніж пряма лінія, але іноді починаєш плутатися — ти вже встиг вийти з ролі чи ні, ти вже Тілль або ще маніяк-вбивця.

Джерела[ред.]



Bookmark-new.svg