Сіроманець (повість)
«Сіроманець» — повість українського письменника Миколи Вінграновського, написана в 1977 році.
Цитати[ред.]
Вам аби їсти! Лягайте та спіть. У мене самого живіт — аж можна почухати його крізь спину![1] |
Так він живий, мамо, і йому треба жити. А потім, на те він і вовк: не буде ж він їсти манну кашу, як я. І ніхто не пече йому і не варить.[2] |
Пиріжки з печінкою вовк, видно, любив з дитинства, бо ковтнув пиріжки, навіть не пожувавши.[3] |
Шпаки підвели в небо від щастя заплющені очі і співали так, що аж ноги під ними тремтіли, І земля співала, як шпак. Над озером обнімалися шиями коні. Блакитними квітами розцвіли більші і менші калюжі. Ліс, так той наче поклав собі руку на серце і тихо благословляв журавлине крило над собою в осяянім небі.[4] |
Будемо бігти, доки не впадемо, — говорив Сашко Сіроманцеві. — А як упадем, отоді вже будемо лежати.[5] |
Примітки[ред.]
Джерела[ред.]
Вінграновський Микола. Сіроманець // Микола Вінграновський — дітям. — Львів: Апріорі, 2017. — С. 39–57. — (Апріорі — дітям). — ISBN 978-617-629-385-9