Перейти до вмісту

Сіроманець (повість)

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія

«Сіроманець» — повість українського письменника Миколи Вінграновського, написана в 1977 році.

Цитати

[ред.]
  •  

Вам аби їсти! Лягайте та спіть. У мене самого живіт — аж можна почухати його крізь спину![1]

  •  

Так він живий, мамо, і йому треба жити. А потім, на те він і вовк: не буде ж він їсти манну кашу, як я. І ніхто не пече йому і не варить.[2]

  •  

Пиріжки з печінкою вовк, видно, любив з дитинства, бо ковтнув пиріжки, навіть не пожувавши.[3]

  •  

Шпаки підвели в небо від щастя заплющені очі і співали так, що аж ноги під ними тремтіли, І земля співала, як шпак. Над озером обнімалися шиями коні. Блакитними квітами розцвіли більші і менші калюжі. Ліс, так той наче поклав собі руку на серце і тихо благословляв журавлине крило над собою в осяянім небі.[4]

  •  

Будемо бігти, доки не впадемо, — говорив Сашко Сіроманцеві. — А як упадем, отоді вже будемо лежати.[5]

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]

Вінграновський Микола. Сіроманець // Микола Вінграновський — дітям. — Львів: Апріорі, 2017. — С. 39–57. — (Апріорі — дітям). — ISBN 978-617-629-385-9