Перейти до вмісту

Стрєльцов Едуард Анатолійович

Матеріал з Вікіцитат
Едуард Стрєльцов
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Едуард Анатолійович Стрєльцо́в (21 липня 1937, селище Перово, Московська область, СРСР — 22 липня 1990, Москва) — радянський футболіст, нападник. Заслужений майстер спорту.

Цитати

[ред.]
  •  

Я не знаю, чи батько любив футбол. Не знаю, чи бачив він мене коли-небудь на футбольному полі. Я неодноразово грав в Києві, але він так ніколи і не зайшов до мене після гри, та не дав про себе знати. — Про батька, який після війни не повернувся до родини, а мешкав у Києві[1].

  •  

До мене публіка в Тбілісі після голу якось по-особливому поставилася і потім завжди добре зустрічала. — Про перший гол у чемпіонаті СРСР, який він забав у ворота голкіпера тбіліського «Динамо» Володимира Марганія[1].

  •  

А так крім Кузьми, ніхто мені не хотів пасувати. Мені ніхто не заважає, поряд немає захисників, найкращий момент, щоб віддати пас, а ви не віддаєте? — Про початок виступів за «Торпедо» та ігнорування молодих гравців старшими партнерами[1].

  •  

Просуваюся я з м'ячем вздовж лінії штрафного. Яшин, як завжди, почав зміщуватися. А весь захист пішов за мною. Кузьма залишився позаду (я це прекрасно знав, навіть не дивлячись на нього, адже в нас з ним була ідеальна взаємодія, отож я чудово знав, де він опиниться в тій чи в іншій ігровій ситуації). Я довів захисників до дальньої штанги. І легесенько відкинув м'яча п'ятою Кузьмі... Він вліпив точнісінько в «дев'ятку» динамівських воріт. Я кинувся до нього та на радощах закричав, ось тільки так і можна забити Льові. З того часу я зрозумів, що п'ятою можна робити великі справи. — Про перший гол тандему Стрєльцов-Іванов у ворота, які захищав Лев Яшин[2].

  •  

Так, я міг відстояти і 40 хвилин, і 45, але за тих 5 чи навіть хвилину включення в гру міг зробити те, чого від мене вимагали і чекали. Я часто наприкінці матчу забивав вирішальні голи. Захисники на мене переставали звертати увагу і я цим користався, отже з того, що я простоював був ефект[2]

  •  

За м'ячем, з яким я не бачив можливості придумати щось путнє на полі я і не біг. Проте за м'ячем, з яким я знав, що зможу внести щось необхідне для того, щоб змінити гру на нашу користь, я біг з усіх ніг і рідко до нього не встигав[2]

Цитата про Стрєльцова

[ред.]
  •  

... люблю цього футболіста за те, що на полі мислить, думає. Можна красиво обвести, красиво вдарити, красиво бігати. Але, якщо все без сенсу, тоді футбол не футбол, а бог знає що. Найголовніше у футболі — пас. Ось тут потрібна краса! Він повинен бути м'яким, точним, своєчасним. Він повинен бути розумним. Нарешті - пластичним! А для цього необхідна голова, необхідно мислити. Цим безцінним даром і володів мій кумир.

  — Анатолій Папанов, народний артист СРСР[3].
  •  

Запрошували ж Стрєльцова і в «Динамо», і в армійський клуб. А він вперся – чемпіон. В нас лише чемпіони в погонах можуть спати спокійно. Ось і почали полювання на нього. — Про небажання Стрєльцова переходити до ЦСКА або «Динамо».

  — Радіокоментатор Вадим Синявський[2].
  •  

Стрєльцов – найвеличніший футболіст. Згадую, коли він грав, то яблуку ніде було впасти на трибунах – стільки глядачів приходило на ігри для того, щоб побачити прекрасного майстра. І якщо б його життя склалося по-іншому, в нашій країні він міг би вирости до рівня Пеле, а може навіть і вище. Це була надзвичайно добра, порядна та ласкава людина. Я завжди відчував надзвичайне натхнення, коли вів репортажі про матчі за участю Стрєльцова.

  — Микола Озеров, спортивний коментатор[4].

Примітки

[ред.]
  1. 1 2 3 Опаленные солнцем. Эдуард Стрельцов. Часть I (українська). Football.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2018. Процитовано 23 січня 2021.
  2. 1 2 3 4 Опаленные солнцем. Эдуард Стрельцов. Часть II (українська). Football.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2018. Процитовано 23 січня 2021.
  3. ↑ Стрєльцов Едуард Анатолійович (російська). Сборная России по футболу. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 20 лютого 2021.
  4. ↑ Опаленные солнцем. Эдуард Стрельцов. Часть V (українська). Football.ua. Процитовано 11 квітня 2021.