Стецько Ярослава Йосипівна

Матеріал з Вікіцитат
Стецько Ярослава Йосипівна
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Яросла́ва Стецько́ (1920—2003) — українська політична діячка, журналістка, співорганізатор Червоного Хреста УПА, жіночої мережі та юнацтва ОУН, 2-й керівник Антибільшовицького блоку народів (АБН). Дружина Ярослава Стецька. 5-й Голова ОУН(б) (1991—2001). Народний депутат України 2-го, 3-го та 4-го скликань.

Цитати[ред.]

  •  

Нехай забудеться моє ім’я, але нехай у вічності й поступі залишиться Україна[1]

  •  

Жіноцтво відіграло велику роль у часі створення УПА, в часи боїв УПА, а дуже часто жінки брали участь у боях. Навіть тоді, коли УПА відсилала відділи на Захід через кілька кордонів, жінки ішли в одностроях із зброєю в руках, щоби переконати Захід, що Україна не зложила зброї, що Україна воює далі проти большовизму, проти російської окупації, щоби був розголос про ту боротьбу, бо світ тоді мовчав[2]

  •  

У роботі, у русі все моє життя, і зупинятися неможливо[3]

  •  

Націоналізм – це любов і прив’язаність народу до Вітчизни[3]

  •  

Я ніколи не думала над тим, ким я буду в Українській державі, але я свято вірила в майбутність українського народу, вірила, що він буде вільний, бо ж скільки мільйонів загинуло за його волю! Я вірила в Божу справедливість[4]

  •  

Дух нації засадничо здоровий. Його треба лише відродити, очистити українські душі від чужинецького намулу неволі[4]

  •  

Визволення й державне усамостійнення поневолених народів в цілому світі йдуть із нестримною силою стихійно вперед. І цього процесу спинити не можна. Відновлення УССД і розвал російської імперії лежить на історичній лінії закономірного розвиткового процесу в світі: від імперії до національної держави[4]

  •  

Ми маємо працювати і за тих, хто вже не може, і за тих, хто не хоче[4]

  •  

Державу мусить будувати цілий нарід, тільки тоді можна буде сподіватися, що українська держава укріпилася і що її не можна так легко ліквідувати. Адже зазіхання Росії далі існують, і є загроза подальшого тиску з боку Росії на Україну. Тепер ми мусимо подбати, щоби був затертий кордон між Західною і Східною Україною[4]

  •  

У шостий клас я пішла до народної школи в райцентрі Теребовля. Це старе княже містечко. Наставницею в класі була полька. Їй не подобалося, що я розмовляю українською. Одного разу вона ударила мене лінійкою по руці: «Мові по-польські!» Це мене страшенно образило. Я гостро відчула, що — українка. І що нас гноблять.[5]

  •  

Коли нас заарештували, я сказала, що це моя валізка, а черниця тут ні до чого. Її відпустили, а мене кинули за грати і вперше в житті побили. Та найбільше я боялася тортур. І коли потрапила до рук гестапо, то молилася Богу, щоб мене розстріляли, а не катували. Думала, що не витримаю мук і зраджу своїх соратників. Таку ганьбу я б не пережила[2]про арешт 1943 року гестапо

  •  

45-го у Мюнхені було скликано Конференцію підневільних народів. Створено Антибільшовицький блок народів. Мій чоловік очолив його. Я належала до проводу зв’язку, до центрального комітету. Й редагувала часопис «АБН-кореспондентес», який виходив англійською, французькою, німецькою, іспанською, португальською мовами. Щоб не плутати Ярослава та Ярославу, я завжди підписувалася Славою.[5]

Про Славу Стецько[ред.]

  •  

Вона була амбітна людина, не як сучасні політики, мала здорові амбіції. Не зважаючи на вік, була феноменально працьовита. Була надто довірлива, вірила українцям. Вкладала працю і гроші у майбутнє України, розуміла, що її плодами, як і Бандери, і Стецька будуть користати наступні покоління. КДБ бачив її слабкі сторони і давав вказівки, як це використати, щоб її дискредитувати. Тобто, методи російської пропаганди не змінились[3]

  — історик Микола Посівнич
  •  

Усе її життя було підпорядковане одній місії – здобути незалежну Українську державу від Сяну по Кавказ. Сприйняття її повернення у 1991 році в Україну було аксіомою. Так мала зробити більшість членів ОУН, які перебували за кордоном. Але кожен мав родину, роботу, влаштоване життя і повертатись в український хаос наважився далеко не кожен.[3]

  — історик Микола Посівнич
  •  

Слава Стецько була чесною і лояльною бандерівкою. Вона більшу частину життя прожила в еміграції біля великих людей. Жила поруч із Бандерою, іншими, розуміла ціну того, що зробив її чоловік для створення ОУН, ту невидиму частину, духовний стрижень організації. [3]

  — Ярослав Сватко
  •  

ОУН вдалась до тактики створення багатьох фасадних організацій, через які можна було розбудовувати суспільне, українське, державне життя. Слава Стецько розуміла, що тоді Україна твориться, фактично, за духом СРСР, як і за змістом, щоб змінити державу, треба було створювати багато громадських середовищ, які б могли творити суспільні ініціативи, наповнювати їх українським змістом і суттю. Тому створення Ліги українських жінок, товариств імені Ващенка, молодіжних організацій, відновлення старих, які існували у міжвоєнний період – усе це робила Слава Стецько. КУН – це був її проєкт, щоб зайти у політичне життя, щоб створити структуру і втілювати ідеї[3]

  — історик Микола Посівнич
  •  

Славі Стецько була притаманна політична культура, чого не було в тодішніх політиків. Вона бачила багато речей в Україні у світлі відмінностей – прийнятного на Заході до того, що було прийнятно в Радянському Союзі. Слава Стецько мала справу з великою кількістю різного роду інформаційних провокаторів. З ними теж треба було боротися і вона не велась на ці речі, але бачила їх. Її політична культура дозволяла бачити, де є політична провокація, а де маніпульовані КДБ люди, а де, так би мовити, просто нерозуміння ситуації чи якогось питання. У цьому плані вона відрізнялася від українських політиків. З нею працювати було доволі просто. Вона мала досвід редакторської роботи. Слава Стецько розуміла політичну ціну багатьох речей[3]

  — Ярослав Сватко
  •  

Вона була фанаткою молодих. А водночас довірливою людиною. Розуміла, що старших людей не перевиховаєш і не переконаєш. Тому робила ставку на молодь. Багато Славу Стецько зрадили ті люди, яким довіряла, бо думала, що такі ж ідеалісти, як вона. На жаль, багато людей перейшли в матеріалізм і вона не могла це зрозуміти, що в Україні не діє ідеалізм, а матеріалістична точка зору домінує, чому сприяв радянський режим. Однак її вклад дуже неоціненний і через одне-два покоління зрозуміємо, що вона робила для України[3]

  — історик Микола Посівнич
  •  

Своїми промовами вона запалювала, її слово було переконливим, діяльність – цілеспрямованою… Слава Стецько, як політик досить сильний, вміла вдало реагувати, мала підхід до людей, піклувалася про них. Свого часу вона очолювала Антибільшовицький Блок Народів, тож особисто знала багатьох керівників держав і це використовувала максимально, щоб допомогти нашим людям[4]

  — Роман Куцик

Примітки[ред.]

  1. Життя справжньої жінки: до 100-річчя від дня народження Слави Стецько: методико-бібліографічні матеріали / Упр. культури Терноп. облдержадмін. ; Терноп. обл. б-ка для молоді ; уклад. І. Грицишин, О. Малярчук. – Тернопіль : [б. в.], 2020. – 34 с.
  2. а б Сьогодні – 100 років з дня народження голови ОУН Ярослави Стецько
  3. а б в г д е ж и Голова ОУН Ярослава Стецько – жінка, яка творила незалежну Україну, radiosvoboda.org Галина Терещук
  4. а б в г д е Слава Стецько: З вірою в Україну, ukrnationalism.com, 11 травня 2020
  5. а б Слава СТЕЦЬКО: «Я не хочу завершення. Я хочу працювати далі». День, 22 серпня 1998