Чорна рада (роман): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
MaryankoD (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
оформлення
Рядок 1: Рядок 1:
{{Wikipedia|Чорна рада (роман)|Чорна рада}}
{{Wikipedia|Чорна рада (роман)|Чорна рада}}
'''Чо́рна ра́да''' — перший україномовний історичний роман, написаний [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймоном Кулішем]] 1846 року.

== Цитати ==


* ''Блюдітеся, да не порабощені будете'' (Шрам)
* ''Блюдітеся, да не порабощені будете'' (Шрам)
Рядок 9: Рядок 12:
* ''Душа в чоловіка одна, що в козака, що в жінки: занапастивши її, другої не добудеш...'' (Череваниха)
* ''Душа в чоловіка одна, що в козака, що в жінки: занапастивши її, другої не добудеш...'' (Череваниха)


[[Категорія:Українська література]]
[[Категорія:Романи]]
[[Категорія:Українські романи]]

Версія за 17:59, 4 січня 2012

Вікіпедія
Вікіпедія

Чо́рна ра́да — перший україномовний історичний роман, написаний Пантелеймоном Кулішем 1846 року.

Цитати

  • Блюдітеся, да не порабощені будете (Шрам)
  • Чим же то, чим тії запорожці так припадали до душі всякому? Може, тим, що вони безпечне, да разом якось і смутно дивились на божий мир. Гуляли вони і гульнею доводили, що все на світі суєта одна. Не треба було їм ні жінки, ні дітей, а гроші розсипали, як полову. Може, тим, що Запорожжє іспоконвіку було серцем українським, що на Запорожжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались, козацькі предковічні пісні до посліду дней не замовкали, і було те Запорожжє, як у горні іскра: який хоч, такий і розідми з неї вогонь. Тим-то, мабуть, воно й славне поміж панами й мужиками, тим воно й припадало так до душі всякому!
  • Многою сіяв я, знатностію, властію і доблестію, а як умер, так з убогим старцем зрівнявся і за широкі свої лани сім ступнів землі взяв. Не дивуйся, тому, читачу, бо й тобі те ж буде: нерівними на світ народжаємось, а рівними вмираємо! (напис на надгробку в Печорському монастирі)
  • Сумує та й сумує козак; бо чи статечна бак річ — ісповнити козацьку душу жінкою-квочкою та дітьми-писклятами? Козацької душі і ввесь світ не сповнив би: увесь світ вона прогуляла б і розсипала, як таляри з кишені. Тілько один бог може її сповнити...
  • Вам жизнь іздається казнає-чим. Хата, піч, подушки — ото вам і все щастє. А козакові поле не поле, море не море, щоб ізнайти долю. Козацька доля в бога на колінах. Туди і рветься наша душа, коли хочеш знати... (репліка Кирила Тура, звернена до Насті)
  • Ой, козаче, козаче! Та хіба ж на світі єсть хоч одна проста дорога? Думаєш іти просто, а зайдеш чорт знає куди! (Кирило Тур)
  • Душа в чоловіка одна, що в козака, що в жінки: занапастивши її, другої не добудеш... (Череваниха)