Софія Галечко

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Софія Галечко
The Ukrainian soldiers Sophie Halechko and Anna Dmyterko.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Софія Галечко (3 травня 1891 — 31 серпня 1918) — українська громадська діячка та військовичка, хорунжа УСС.

Цитати[ред.]

  •  

Пірвав мене стрілецький рух! Якщо Вас приймуть, то і я стану стрільцем. Нам треба діяти спільно![1]на зустрічі з Оленою Степанівною під час військового вишкілу. 1914 рік.

  •  

Вісім днів їзди поїздом, три дні голодівки… та приїзд до Горонди — а тепер тихі зітхання слабих у шпиталі. Мої мрії здійснилися — працюю для України, йду кувати кращу долю… Кинула я книжки, науку, старий, спокійний Ґрац, забула про рідню, про іспити й увесь світ… Крила вистрілили з рамен і лечу на стрічу сонцю золотому. Чи спалить воно мене, чи загріє своїм огнем?[1]запис у щоденнику, який зроблено по приїзді до села Горонда на Закарпатті.

  •  

Помалу стріляє артилерія, відчутний брак амуніції, а поява трьох накладів патронів прирівнюється до найкращого обіду або скрині зі золотом.[1]спогади про бій на річці Стрипа

  •  

Якась гарячка опановує мене. Беру кріс і стріляю, як на стрільниці.[1]спогади про бій на річці Стрипа

  •  

Кулі, як рій бджіл, що висипався у ясний сонячний день, бренять кругом мене. Мені це чомусь байдуже… Тріскає шрапнеля. Хочеться мені сміятися, кепкувати з неї.[1]спогади про бій на річці Стрипа


Про Галечко[ред.]

  •  

Оригінальний хорунжий УСС, майже діточна Ґалечко в цілком подертих черевиках не пристала на пропозицію обмінятись з кимось, аби нести варту в холодну дощову ніч.[1]

  Осип Назарук
  •  

Понад наші товаришки ревіли гармати,

Степанівна і Ґалечко вміли воювати.

Воювали, добували і славу, і волю,

Та не одну зіставили могилу на полю

  — О. Кузьменко «Стрілецькі пісні» (Львів, 2005)
  •  

Погода була гарна, сонце припікало, проте ми не відчували спеки. Приїхали всі, що були домовилися. Ми знали, що св. п. С. Галєчко заїхала до своєї товаришки з УСС, що в той час вчителювала в Пасічній «на нафтах», пані Підвисоцької і всі прийшли до шкільного будинку. Це невеличкий будинок при головній дорозі з ґанком. В клясі ліворуч побачили ми на досить високому столі тіло Покійної в стрілецькій уніформі. Лице накрите полотенцем, бо Покійна, купаючися зранку, попала — як нам оповідала пані Підвисоцька — у вир, потонула, а рвучка вода несла тіло та оббивала його об каміння так, що обличчя було дуже покалічене. Я оглядався за товаришами зброї Покійної — Січовими Стрільцями, одначе, на наше здивування, не було нікого.[2]про похорони Галечко.

  — Михайло Демянчук

Примітки[ред.]