Перейти до вмісту

Скорик-Шкарівська Михайлина Михайлівна

Матеріал з Вікіцитат
Михайлина Михайлівна Скорик-Шкарівська
Стаття у Вікіпедії

Михайл́ина Мих́айлівна Ско́рик-Шкарівська[1] (нар. 27 березня 1979)  — медіа-менеджерка, журналістка, редакторка ТБ, перекладачка, аграрний аналітик.

Цитати

[ред.]
  •  

Громадянське суспільство не створюється за порухом чарівної палички. Кнопку не натиснеш – треба роками працювати[2].

  •  

Для мене головне навіть не мова. Головне – базові цінності. Тестове питання: чи любиш ти Україну? Не питання: чи любиш ти Бучу чи Ірпінь. Головне – чи любиш ти Україну[2].

  •  

З дитинства моє уявлення про місто саме таке – у ньому можуть гармонійно поєднуватись різні стихії та простори. Це реально[2].

  •  

Коли пиляють сосни і ставлять багатоповерхівки – це змішання моїх світів. Це знищення одного світу іншим.
І це вже не розвиток, а ущільнення. І не успішне місто, а депресивне ґетто. Бо місто – це не лише квартири, а й достатній життєвий простір для людей[2].

  •  

Мама казала: коли щось на душі не те – треба змінити картинку. А коли мандруєш, багато бачиш і порівнюєш[2].

  •  

Місто містом, а природа природою. Вони мають співіснувати. Людині нормально жити у багатоповерхівці і тут же бачити та відпочивати на природі з качечками і кататися на велосипеді. Знаю, що це нормально, бо я це бачила, виросла так, знаю, що місто може бути комфортним і водночас з деревами, де гніздяться птахи і стрибають білки[2].

  •  

Насправді я неформатна, у жодне кліше не вміщаюся. Ніяка не бунтарка. У нас в родині бунтарська репутація у тата[2].

  •  

Не можна бути патріотом міста. Тоді ти замикаєшся у надто вузькому колі. Я не вірю в міський патріотизм, це апріорі ширше поняття[2].

  •  

Роки два після загибелі чоловіка залишалося відчуття, що не я керую власним життям, просто кудись пливу за течією. Але потім відчула — штурвал повертається в руки. Нині можу рухатися туди, куди хочу я, і тиснути на газ, коли треба[2].

  •  

Я ні з чим не борюсь. Просто вважаю себе свободолюбивою людиною. Це мій спосіб існування, був і є. Оберігаю свій простір свобод, не люблю, коли мені нав’язують якісь дивні правила[2].

Примітки

[ред.]