Свириденко Юлія Анатоліївна

Юлія Свириденко

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Юлія Анатоліївна Свириденко (нар. 25 грудня 1985, Чернігів) — українська державна діячка. Перший віцепрем'єр-міністр — Міністр економіки України з 4 листопада 2021 р. Заступник Керівника Офісу Президента України (22 грудня 2020 — 4 листопада 2021).

Цитати

Безперечно, розмінування — одне з перших завдань після деокупації. Приміром, коли звільнили Херсонщину, першими після Сил Оборони туди зайшли служба ДСНС, ДССТ (Державна спеціальна служба транспорту), які проводили розмінування мостів, доріг та робили покроковий обхід, щоб перевірити території на наявність вибухонебезпечних предметів. Це вкрай важливо, щоб люди могли повертатися на ці території, щоб там відновлювалося життя.

В країні діють міжнародні стандарти. Одне з наших завдань — пришвидшити процеси, наприклад, сертифікацію операторів, але при цьому не жертвувати якістю. Для цього аналізуємо нормативні акти, щоб визначити, які з них потребують оновлення, які треба скасувати, а що ми можемо диджиталізувати. Нам потрібні інновації, нові підходи та нові стандарти в частині розмінування сільгоспземель, щоб якнайшвидше повертати їх у використання. Тому перебуваємо в постійному діалозі з українськими й міжнародними операторами та шукаємо ці підходи.

Для земель сільськогосподарського призначення маємо окремий план, який Уряд затвердив у березні. Згідно з ним, за 4 роки треба обстежити та повернути у використання 470 тисяч гектарів, тобто 4700 квадратних кілометрів. Це землі у Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Миколаївській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях. Ми вже виконали чверть плану з обстеження і повернення цих територій у використання. Плануємо оновити його, адже суттєво випереджаємо прогнозовані темпи.

Для того ж, щоб оцінити площу реально замінованих територій, потрібно передусім провести нетехнічне обстеження усіх цих земель. Це завдання, над яким ми зараз активно працюємо. До кінця року плануємо обстежити приблизно 40 тисяч квадратних кілометрів, без урахування лінії безпеки. Лінія безпеки — 20 кілометрів від кордонів з Росією та Білоруссю і 30 кілометрів від лінії фронту. Ці 40 тисяч квадратних кілометрів — площі, які доступні для роботи: деокуповані території у Харківській, Чернігівській, Сумській, Київській областях, а також частина Запорізької області, Херсонщини та Миколаївщини, де велися активні бої.

Зараз ми маємо шанс змінити підходи в гуманітарному розмінуванні не лише в Україні, але і в усьому світі. На прикладі та досвіді України ще вчитимуться інші держави.

За час війни Україна дуже просунулася в галузі military-tech. Зараз разом з партнерами тестуємо різні дрони, щоб оцінити їх ефективність при розпізнаванні мін і снарядів. Якщо зможемо знайти технології, які з високою ймовірністю знаходитимуть вибухонебезпечні предмети, застосовуватимемо їх при обстеженні територій. Ця галузь перспективна, але наразі перебуває на початковому етапі розвитку. Україна має шанс на прорив у цій царині.

Стратегія — це не лише про чітку послідовність та методи розмінування. Ми визначаємо також, яка роль у процесі розмінування та обстеження буде в урядових структур, а яка — у приватних операторів. Країні потрібно нарощувати ресурси: як технічні, так і людські. А ще правильно розподілити те, що маємо вже зараз, аби працювати ефективно. Адже Україна — потенційно найбільш забруднена держава у світі. Тож і цифри, про які ми говоримо, для сучасного світу взагалі унікальні.

Усі розуміють, що розмінування має ключове значення. Це, по суті, «нульовий етап відновлення». Адже перед тим, як відбудовувати зруйноване, треба впевнитися, що територія безпечна. Крім того, розмінування нерозривно пов’язане з економічним розвитком. Для швидкого запуску економіки має ефективно працювати аграрний сектор. Тож повертаємо у використання землі сільськогосподарського призначення.

Щоб залучати ще більші обсяги допомоги, потрібен аналог оборонного Рамштайна, але у сфері гуманітарного розмінування. Це важливо, аби ми могли швидко рухатися і за 10 років розмінувати й повернути у використання 80% потенційно забруднених земель. Це амбіційна мета, для втілення якої ми й об’єднуємо зусилля партнерів.