Перейти до вмісту

Сара Мур Грімке

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Сара Грімке)
Сара Мур Грімке
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Сара Мур Грімке (англ. Sarah Moore Grimké; 1792-1873) — американська аболіціоністка, яка вважається засновницею руху за жіноче виборче право у США. Вона народилася та виросла у Південній Кароліні у відомій заможній родині плантаторів, у 1820-х роках переїхала до Філадельфії, штат Пенсільванія, і стала квакером, як і її молодша сестра Анджеліна. Сестри почали виступати на аболіціоністських лекціях, приєднавшись до жінок, які виступали публічно на політичні теми ще з колоніальних часів. Вони розповідали про свої знання про рабство з перших вуст, закликали до скасування рабства, а також стали активістками за права жінок.

Цитати

[ред.]
  •  

Оскільки я залишила свій рідний штат через рабство та залишила будинок своїх батьків, щоб уникнути звуків лящання батога та криків замучених рабів, я б з радістю забула згадки про сцени, з якими я була знайома. Але цього не можна забути. Вони виникають в моїй пам'яті, як закривавлені примари та благають мене з непереборною силою в ім'я розіп'ятого Спасителя, в ім'я людства, заради рабовласника, а також рабині, щоб засвідчити жахи цієї Південної тюрми.[1]

  •  

У шістдесят років я оглядаюся на життя, повне глибоких розчарувань, зів'ялих надій, неочікуваних страждань, суворої дисципліни. Але іноді я відчувала вишукану радість і знаходила розраду для горя в невинності та щирій любові дітей Теодора. Але до цього в моєму житті було б небагато записів звичайних задоволень.[2]

  — Лист до Гаріот Гант (1853)
  •  

О, якби я отримала освіту, яку хотіла, якби я була вихована у професії юриста, я могла би бути корисним членом суспільства, і замість того, щоб піклуватися про себе та своє майно, я могла би бути захисником безпорадних, благателем за бідних і нещасних.[3]

  •  

Якби Адам ніжно докоряв своїй дружині і намагався схилити її до покаяння, а не розділяти її провину, я була би набагато більш готова надати чоловікові ту перевагу, на яку він претендує; але враховуючи факти, розкриті священним істориком, мені здається, що, м'яко кажучи, Адам виявляв стільки слабкостей, скільки Єва. Вони обоє впали від невинності, а отже, від щастя, але не від рівності. [4]

  — «Листи про рівність статей і становище жінки. Лист 1» (11 липня 1837 р.)
  •  

Уся історія засвідчує, що чоловік підкоряв жінку своїй волі, використовував її як засіб, щоб сприяти його егоїстичному задоволенню, служити своїм чуттєвим насолодам, бути інструментом сприяння своєму комфорту; але він ніколи не бажав піднести її до того рангу, яким вона була створена. Він зробив усе, що міг, щоб принизити та поневолити її розум; і тепер він тріумфально дивиться на руїну, яку він завдав, і каже, що істота, яку він таким чином глибоко поранив, є нижчою за нього.[5]

  — «Листи про рівність статей і становище жінки. Лист 2» (17 липня 1837 р.)
  •  

Я не прошу поступок щодо своєї статі. Я не відмовляюся від нашої претензії на рівність. Усе, чого я прошу у наших братів, це те, щоб вони зняли свої ноги з наших ший і дозволили нам стояти прямо на тій землі, яку Бог створив для нас.[6]

  — «Листи про рівність статей і становище жінки. Лист 2» (17 липня 1837 р.)
  •  

Добрих королев порівняно більше, ніж хороших королів.[7]

  — «Листи про рівність статей і становище жінки. Лист 9» (25 серпня 1837 р.)
  •  

Інтелект не має статі... сила духу не має статі; … наші погляди щодо обов'язків чоловіків і обов'язків жінок, сферу чоловіків і сфер жіноцтва, є лише довільними думками, що відрізняються в різні епохи та країни та залежать виключно від волі та суджень помилкових смертних.[8]

  — «Листи про рівність статей і становище жінки. Лист 9» (25 серпня 1837 р.)
  •  

Якби розум жінок був просвітлений і вдосконалений, домашнє коло частіше відновлювалося б розумною бесідою, засобом повчання, яким зараз прикро знехтували, через відсутність того вдосконалення, яке давали б ці інтелектуальні переваги.[9]

  — «Листи про рівність статей і становище жінки. Лист 15» (20 жовтня 1837 р.)
  •  

Я нічого не знаю ні про права чоловіка, ні про права жінки; права людини - це все, що я визнаю.[10]

  — «Листи про рівність статей і становище жінки. Лист 15» (20 жовтня 1837 р.)

Цитати про Сару Мур Грімке

[ред.]
  •  

Боротьба з рабством прийшла, щоб розірвати міцніші пута, ніж ті, що тримали раба. Ідея рівноправності витала в повітрі. Голос раба, брязкіт його кайданів, його крайня потреба приваблювали всіх. Жінки почули. Анджеліна, Сара Грімке та Еббі Келлі вийшли виступити за рабів. Про таке ніколи не чули. Землетрус навряд чи міг більше налякати громаду. Деякі з аболіціоністів забули про рабів, намагаючись змусити жінок замовкнути. Товариство боротьби з рабством розійшлося над цим питанням. Церква була переміщена до самого заснування в опозиції.[11]

  — Люсі Стоун, «Прогрес п'ятдесяти років» (1893)
  •  

Есе Сари Грімке, народженої на Півдні аболіціоністки, «Рівність статей і становище жінок» (1838), на думку історика Елеонори Флекснер, стало першою серйозною дискусією американської жінки про права жінки. Сара Грімке виступала за соціальну, політичну, економічну та правову рівність між статями. Вона засуджувала зґвалтування темношкірих жінок у рабстві та спостерігала шкідливий вплив цієї системи на білих жінок Півдня. Подібним чином вона вказала на вплив нерівності на подружні стосунки, передвіщаючи майбутній зміст феміністичного твердження: «Те, що існує корінь озлобленості, який постійно проростає в сім'ях і турбує спокій як чоловіків, так і жінок, має бути очевидним навіть поверхневому спостерігачеві; і я вважаю, що це помилкове уявлення про нерівність статей. Оскільки з одного боку існує припущення про перевагу, яке не санкціоновано Єговою, з іншого боку ведеться безперервна боротьба, щоб піднятися до цього ступінь гідності, яким Бог створив жінок, щоб вони володіли так само, як і чоловіки, і зберігали ті права і користувалися тими привілеями, які здоровий глузд кожної жінки, окрім упереджень освіти, говорить їй про невідчужуваність; вони є частиною її моральної природи, і може припинитися лише тоді, коли її безсмертний розум згасне.[12]

  — Беттіна Аптекер. «Жіноча спадщина: Нариси про расу, стать і клас в американській історії» (1982)
  •  

Про Сару та Анджеліну Грімке я знав мало особисто. Ці відважні сестри з Чарлстона, Південна Кароліна, успадкували рабів, але, перейшовши з єпископства на квакерство в 1828 році, переконалися, що не мають права на таку спадщину. Вони звільнили своїх рабів, прибули на північ і відразу ж розпочали піонерську роботу з підвищення освіти жінок, хоча тоді вбачали в цьому лише свій обов’язок перед рабами. Вони «вели добрий бій» до того, як я прийшов до лав, але своїм непохитним свідченням і непохитною мужністю вони відкрили шлях і зробили можливим, якщо не легким, іншим жінкам наслідувати їхній приклад. Пам'ятно про них, що їхня публічна пропаганда боротьби з рабством стала нагодою для видання папської булли у формі «пастирського листа» євангельським духовенством Бостона, в якому людей, що боялися, застерігали від їхнього впливу.[13]

  — Фредерік Дуглас
  •  

Я почала вивчати історію завдяки своїй роботі над біографією Сари та Анджеліни Грімке... Я була зачарована життям і характерами цих двох жінок, біографії яких не були написані з 1885 року... Вони говорили для мене в дуже особистий спосіб, і я хотіла передати читачам мого часу те, що я отримала від цих жінок іншого століття.[14]

  — Герда Лернер. «Більшість знаходить своє минуле» (1979)

Примітки

[ред.]
  1. ↑ Mason [Lee], Maria Jefferson Carr Randolph; Child, Lydia Maria (1860). John Brown of Harper's Ferry : interesting correspondence between Mrs. Mason of Virginia and Mrs. Child. Edinburgh: Edinburgh Ladies' Emancipation Society. с. 5—6.
  2. ↑ Letter to Harriot Hunt (1853), as quoted in The Grimké Sisters from South Carolina: Pioneers for Woman's [sic] Rights and Abolition, p. 241, by Gerda Lerner. Editorial Oxford University Press, 1998. ISBN 0195106032
  3. ↑ The Grimke Sisters from South Carolina, by Gerda Lerner, ch.5 (1969)
  4. ↑ Sarah Grimké. Letters on the Equality of the Sexes and the Condition of Woman. Letter 1. 1837.
  5. ↑ Sarah Grimké. Letters on the Equality of the Sexes and the Condition of Woman. Letter 2. 1837.
  6. ↑ Sarah Grimké. Letters on the Equality of the Sexes and the Condition of Woman. Letter 2. 1837.
  7. ↑ Sarah Grimké. Letters on the Equality of the Sexes and the Condition of Woman. Letter 9. 1837.
  8. ↑ Sarah Grimké. Letters on the Equality of the Sexes and the Condition of Woman. Letter 9. 1837.
  9. ↑ Sarah Grimké. Letters on the Equality of the Sexes and the Condition of Woman. Letter 15. 1837.
  10. ↑ Sarah Grimké. Letters on the Equality of the Sexes and the Condition of Woman. Letter 15. 1837.
  11. ↑ Lucy Stone, "The Progress of Fifty Years" (1893)
  12. ↑ Bettina Aptheker. Woman's Legacy: Essays on Race, Sex, and Class in American History (1982)
  13. ↑ Frederick Douglass, The life and times of Frederick Douglass (1881).
  14. ↑ Gerda Lerner. The majority finds its past (1979)
Отримано з https://uk.wikiquote.org/w/index.php?title=Сара_Мур_Грімке&oldid=130944