Саладуха Ольга Валеріївна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольга Саладуха
9077 hinkstapkampioene saladuha (14997267881).jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Саладу́ха О́льга Вале́ріївна (нар. 4 червня 1983, Донецьк) — українська легкоатлетка, що спеціалізується в потрійному стрибку та стрибках у довжину, чемпіонка світу, бронзова призерка Олімпійських ігор, триразова чемпіонка Європи, заслужений майстер спорту України.

Цитати[ред.]

  •  

Мій стиль, як у Попелюшки, змінюється кардинально протягом дня. У першій половині дня (під час роботи) – діловий (підбори, сукні, жакети). А у другій половині дня я обираю спортивний стиль (кросівки, спортивна форма тощо)[1]. — Про стиль

  •  

Моє мотивацією йти в політику було бажання допомогти вітчизняному спорту загалом та професійним спортсменам зокрема. Для мене політика – це логічний розвиток попередньої спортивної кар’єри. Завдяки досвіду чітко розумію, чого потребує наш спорт. Парламент є ефективним майданчиком для розробки та ухвалення реформ, потрібних змін! Наше завдання з колегами – докладати максимум зусиль для створення належних умов спортсменам і тренерам, покращувати спортивну інфраструктуру, медицину тощо[1].

  •  

Сильною стороною українського спорту є наша «школа», наші тренери. Найкращих часто намагаються перекуповувати за кордон, але багато є й тих, хто до останнього вірний своїй улюбленій справі на рідній землі[1].

  •  

Спорт загартовує характер, прагнення бути кращим та бажання перемагати! Тому хочеться, щоб у новому амплуа всі мої дії були направлені на результат. [...] Намагаюся активно впливати на ухвалення рішень щодо збереження та розвитку спортивної інфраструктури; реагую на поточні звернення від спортивної спільноти[1]. — Про депутатство

  •  

У легку атлетику мене запросив шкільний вчитель фізкультури, коли мені було 9 років. Це була любов з першого погляду. Манеж з червоними доріжками назавжди підкорив моє серце. Не можу виділити серед всіх перемог найважливішу, адже кожна з них – це важка праця і роки тренувань. Натомість, можу сказати, що Олімпійські ігри були для мене найзначущими[1].

  •  

Хочеться, щоб наші спортсмени тренувалися в кращих умовах, у якісніших спортзалах, з відповідним медичним, науковим супроводженням за останніми технологіями. Все це можна спостерігати в багатьох інших країнах, де багато спортивних баз із хорошим спорядженням[1].

  •  

Щоразу, коли грає гімн України на честь перемоги нашого спортсмена, по тілу біжать мурашки, адже відразу згадую свої перемоги, ті щасливі миті[1].

  •  

Як це кажуть: «Будь-якому таланту потрібно допомагати!». Тож професіоналізм мого тренера та моє шалене бажання стати олімпійською чемпіонкою вилилися в яскраву спортивну кар’єру. Здобула ліцензію на свої вже четверті Олімпійські ігри. І запевняю, що роблю усе, аби результат на змаганнях був високим[1].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg