Роня, дочка розбійника

Актори в образі Роні та її батька, Віммербю, 2014

«Роня, дочка розбійника» (швед. Ronja Rövardotter) — казкова книга шведської дитячої письменниці Астрід Ліндґрен, вперше опублікована в 1981 року.

Цитати про книгу

	Роня і Бірк, попри те що належать до ворожих розбійницьких кланів, стають братом і сестрою. Щоби примирити родини, діти втікають у ліс, де живуть літо у печері, й відмовляються ставати розбійниками. Поки вони живуть у печері, зауважу, Роня втрачає здатність співати. Ловіса, коли родила Роню співала. В момент народження дитини блискавиця робила навпіл батьківську фортецю. І Роню ще не раз назвуть дитиною літавиць. Вона рятує Бірка від голоду й від падіння в ущелину, і хоч остання виникла неприродним шляхом, смерті, яких уникнув хлопець, – цілком природні. Він же Роню буквально висмикує з потойбіччя: дівчина загрузла в підземному домі товстогузиків, її спокушають підземляни. Врятована відразу кусає рятівника. — З есею «Астрід Ліндґрен»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»
	— Ганна Улюра

	Роня – істота потойбічна; єднання зі смертним позбавляє її сили, тому в печері вона не співає, тому вона житиме в тій печері тільки півроку, а на зиму повертатиметься до мудрої матері. Прозерпіна, донька розбійника. — З есею «Астрід Ліндґрен»
	— Ганна Улюра

Джерела

• Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5