Ральф-руйнівник

Ральф-руйнівник (англ. Wreck-It Ralph) — мультфільм режисера Річа Мура 2012 року.

Слоган постеру: «Коли двері зачиняються, гра тільки починається».

Ральф-руйнівник

Мене звати Ральф, і я поганець.
І за те, що він ремонтує, йому дають медалі. А от чи дають медалі мені за мій майстерний роздовбач? Я відповім вам - Ха! Ні, не дають.
«Астероїдів» пам'ятаєте? Бабах! Вже немає. А «Сколопендру»? Хтозна які кури її склювали.
А живу я на звалищі. Я кажу так не тому що в мене не прибрано. Я живу на справжньому звалищі.
[про Пекмена]Та цей надутий крапкожер не з нашої гри взагалі!
Чуєш, Мері. А яке на смак оте багно, в якому я валяюсь?
Ця медаль буде такою класною, що всі Феліксові медалі в штани понакладають!
Добре подивимось що тут у нас. [тарган на руці] Ой, фу, фу, здрисни не заважай. Грибочок? ні. [знаходить знак оклику] О, а ти що таке? Нафіг. [знаходить труси] Ой, капець. Занґієв, збоченець.
[перед грою] До зброї, малята, я хочу вбивати! Ге-ге.
[бачить кібряків] Мамцю, я люблю тебе.
О, ні-ні, у них щось із дупи вилазить!
Бігом никатись, бігом никатись! [на вході купа кібряків] Я думав тут жучки та яблучка! Відколи в іграх стільки жорстокості й насильства? Забери мене звідси!
Відвали від мене! Гру закінчено, відвали!
Еге, дзудськи. Вдруге я на це не поведуся. То медалі у них там лежать.
Сайонара, жучаро!
ЦукроШал? О ні! Це ж ті дурнуваті перегони ірисок, льодяників і шоколадок. Треба валити звідси.
Шоколад! Ненавиджу шоколад!
Геть, бацили карієсу! Бо в шоколаді втоплю!
[про знак «глюкам вхід заборонений» на дверях] А це що? Та ти затята вуркаганка, я бачу!
Гребінець? Ні! Трухани? Ні, ні! Ти збираєш не те, що треба!
Почнеш хвилюватись - то нагадуй собі: «Я маю виграти Ральфову медаль, бо інакше йому капець». І відірвись! Добре?
Я поганець, і це добре. Я не стану хорошим, і це не погано. Я хочу бути лише... собою...
Шоколад? Це шоколад! Обожнюю шоколад!
Виявляється, необов'язково мати медаль, щоб бути хорошим. Бо якщо ця мала любить мене... то який же я поганець.

Ванілопа фон Ірис

Найшвидший педальний болід у степах Цукраїни!
А я й не глюк, Тафіта. У мене пікселепсія, ясно?
Ну що, туалетне каченя, випустив пару?
[простягає руку Ральфу] Ай, припини, аміго. Ти ж тепер мій кореш. Давай, друзяко! Потиснемо руки. Ну давай, кумпелю. Ральф, напарничку. Мій другий номер. Гей! Я вже руку тримати втомилась, ми домовились чи ні?
Ну знаєш, як-то кажуть: вчитися ніколи не пізно, лялечко.
Альо! Працюй, не філонь!
А сплю я тут, на цукрині, і вкриваюсь обгортками, як маленьке бомженя.
Швидше, швидше, погнали, час не цукровий!
Я так мріяла про це, ти не уявляєш, а тепер... А тепер мені хочеться блювакати, я точно пущу стрічку. Зараз стримегну.
Вставай, мій королівський пеньок. У мене побачення з долею. Ральф, давай! Труси сальцем!
Ванілопа і небо в карамельках!
Ну аякже. Як ваша милостива принцеса я наказую всіх, хто коли-небудь знущався з мене, чим швидше... стратити.

Фелікс-ремонтуй молодший

О, це мабуть Маріо. Запізнюється італійський стрибунець.
Святі мікросхеми!
Це фінгалістично! Ще раз!

Сержант Калхун

Дівки! Слухайте уважно, бо я двічі не повторюю. Страх - це лише п'ять літер. Хто вже обдрисляв свої штанці, тому раджу на місці застрелитись. Зробіть так, щоб мамці вами пишались!
Ми з тобою - остання надія людства.
Стуліть хліборізки!
[до Фелікса] А ти, як курс валют, скачеш...
Вони пішли сюди, але тут повітря забите цукринками, детектор аж плющить.
Марнославці - мов ті пси, що ганяються за власними хвостами.
«Несквіпучі піски»?
Годі з мене цих телячих оченят. Ходімо дезертирів шукати.
У тебе обличчя червоне, довбани себе молотком.
Це якийсь цукроватний кошмар!
Це препаскудне дитя Армаґеддону і Судного дня, капость!

Король Льодяник

Біл-Кислюк! Цю Глюку не можна допускати до перегонів! І притягніть оте-о до мене в палац.
Ні, він проглазурнувся. Взяти їх!
Зупинись! Іменем короля! Тобто, мене!
Програмний код. Це наче кров свята, що тече у грі.
Ти ж не битимеш окулярика, правда?
Почнімо цукрошальний кваліфікаційний заїзд!
Посмокчи цукерку!
А тепер бій з головним монстром!
Я б тобі подякував, та, мабуть, я краще тебе вб'ю.
Повернись, руйнівнюк!

Занґієв

Я розумію тебе. У найгірші часи я лущив людські черепи, як горішки своїми стегнами. І я питаю себе: «Чому ти робиш таке погане, Занґієв? Чому ти не робиш щось хороше?» А тоді приходить просвітлення. Якщо Занґієв хороший, хто буде лущити людські черепи як горішки, своїми стегнами? І я кажу собі: «Занґієв, ти поганець! Але це не означає, що ти поганий.»
Кожному своя гра.

Містер Літвак

Біжіть дітки, відчинено. Доброго ранку. Доброго ранку. [до дорослого] І ти малюк погратись?
Ого. Гра просто з'їхала з котушок! Як моя бабця. Вибач, сонце, ось тобі четвертак.

Джин

Дорогі добрики! Ми поламались...

Голос пекарні

Одна хвилинка на болід-хлібинку.
Складові в казан збирайте, а непотріб викидайте.
Ви встигли за хвилину і ось ваша машина.

Діалоги

Шатен: О, вітаємо з ювілеєм, Ральф!

Ральф: Дякую, Шайтан.

Шатен: Ох, Шатен, красунчику.

Ральф: Ясно.

Стабілізатор: Підійдіть сер. Вибіркова перевірка.

Ральф: Вибіркова? Ви мене щодня трусите!

Стабілізатор: Я - стабілізатор, сер, і це моя робота. Ім'я?

Ральф: Лара Крофт!

Стабілізатор: Ім'я?

Ральф: Ральф-руйнівник.

Стабілізатор: І звідки ви приїхали?

Ральф: З «Пекмена».

Стабілізатор: У вас є при собі фрукти?

Ральф: [ховає за спину дві величезні вишні] Ні, ні, фруктів немає.

Стабілізатор: Добре, куди прямуєте?

Ральф: У «Фелікс-ремонтуй молодший»

Стабілізатор: Щось задекларуєте?

Ральф: Задовбав.

Стабілізатор: Я всіх задовбав. Проходьте.

Калхун: Марковскі!

Ральф: Хто? О, це ж я. Я тут, я Марковскі.

Калхун: Яке перше правило солдата?

Ральф: Не грюкати, не пукати, не хрюкати?

Літвак: Ого. Гра просто з'їхала з котушок! Як моя бабця. Вибач, сонце, ось тобі четвертак.

Дівчинка: А з грою що буде?

Літвак: Я викличу на завтра одного майстра. Та якщо він нічого не зробить то, боюсь, що Ральф і Фелікс підуть на пенсію. Як моя бабця.

Джин: [про К'юберта] Фелікс, що він каже?

Фелікс: Стань на паузу, к'юбертська мова трохи закручена.

Фелікс: Я Фелікс-Ремонтуй молодший, мем. З відеогри «Фелікс-Ремонтуй молодший». Три Де мені у піксель! Які деталізовані текстури! У вас така, промальовка...

Калхун: Лестощами ти цей акумулятор не зарядиш, цивільний. Доповідай, чого приперся!

Ванілопа: Здрасті вам! Вітаю!

Ральф: Мала. Ти мене так нашугала. Я мало не обдрислявся.

Ванілопа: Як вас звати?

Ральф: Я Ральф. Руйнівник.

Ванілопа: І ви, я бачу, не тутешній.

Ральф: Ні, тобто, так. Ну тобто, тобто, я не з цього району, я тут так, по роботі.

Ванілопа: По якій?

Ральф: Та карамельні дерева підрізаю. Ти краще б злізла, власне, ми закрили всю ділянку на садово-паркові роботи.

Ванілопа: «Ви» - це хто?

Ральф: Карамельний комітет.

Ванілопа: А, а де інші робітники?

Ральф: Я тут сьогодні сам.

Ванілопа: То «ми» - це ви по-царськи про себе?

Ральф: Еге. Твоя правда.

Ванілопа: Гей! Ви, часом, не бомжик?

Ральф: Ні! Ніякий я не бомжик. У мене купа справ, тож давай, іди собі, іди додому.

Ванілопа: Що кажете? Я не чую. У вас так із рота смердить що вуха пухнуть.

Ральф: Я з тобою чемний.

Ванілопа: [перекривлює] Я з тобою чемний.

Ральф: Ти з мене кривляєшся.

Ванілопа: [перекривлює] Ти з мене кривляєшся.

Ральф: Добре.

Ванілопа: [перекривлює] Добре.

Ральф: Це невиховано. І нашу розмову закінчено.

Ванілопа: ...і розмову, ве-ве-ва. [перестає перекривлювати] Я б не радила триматися за ту гілку.

Ральф: Я з карамельного комітету, і сам знаю...

Ванілопа: Подвійні смужки. [гілка ламається] А подвійні ламаються. Бовдур. А чому в тебе такі стрьомно великі руки?

Ральф: Я не знаю. А чому ти така стрьомно надокучлива?

Ванілопа: А чому ти такий стрьомно... Твою шоколадну фабрику! Монетка!

Ральф: Чекай! Стій, давай поговоримо. Добре. Послухай мене. Я не з карамельного комітету.

Ванілопа: Дурити дитину? Як не соромно!

Стабілізатор: Так, він тут метлявся, як вольтом ошпарений, а тоді рвонув у цей тунель, волаючи, мов його віруси жерли.

Калхун: «ЦукроШал». Кібряки зжеруть цю гру швидше, ніж яструб курчат з побитими лапами.

Фелікс: Що ви сказали?

Калхун: Ти що, восьмибітний? У тій капсулі був кібряк!.. Ти взагалі знаєш, хто такі кібряки?

Фелікс: Інформація відсутня, мем.

Калхун: Кібряки - це ті самі віруси. Вони не знають, що вони у грі. Вони вміють лише гризти, нищити і плодитись. Якщо маяк їх не зупинить, вони просто зжеруть «ЦукроШал». І думаєш, їм цього вистачить?

Фелікс: Так!

Калхун: Ні! Віруси не зу-пи-ня-ються! І коли кібряки доїдять «ЦукроШал», вони перекинуться на всі інші ігри, поки не перетворять цей салон на звалище розбитих мрій. Когут! Аеросерф!

Фелікс: Джойстики! Вона завжди така різка?

Когут: Вона в цьому не винна. їй запрограмували дуже трагічну біографію.

Король Льодяник: Біл-Кислюк, розпончити цього монстра, подивимося, що воно таке.

Біл-Кислюк: Ем, добре.

Король Льодяник: Гусячі мої лапки! Ральф-руйнівник?

Ральф: Ага. А ти хто? Головний по ватрушках?

Король Льодяник: Облиш. Ні. Я Король Льодяник.

Ральф: Ти від рожевого балдієш?

Король Льодяник: Де рожевий! Це ж лососячий! Ну що за дальто.. А звідки ти тут узявся?

Ральф: Слухайте, Ваше Льодяносте, це якийсь неприємний збіг обставин. Просто вийміть мене з кекса, я заберу свою медаль і піду геть.

Король Льодяник: Що, медаль? Поганцям не дають медалей.

Ральф: Ну, одному дали. Я здобув її у «Геройській місії».

Король Льодяник: Ти пішов в іншу гру? Ральф! Ти, часом, не турбонувся?

Ральф: Що? Ні, ні, ні.

Король Льодяник: Бо якщо, бо якщо ти прийшов сюди, у моє королівство, щоб украсти мою гру, живим ти звідси не вийдеш!

Ральф: Тихо, твоя Ватрушність. Я не винен, що якась кривляка з хвостиком свиснула в мене медаль.

Король Льодяник: Кривляка з хвостиком? Хто це? Це ж Глюка! Чекай. Вона внесла за участь у перегонах твою медаль?

Ральф: Що зробила? Віддайте мою медаль!

Король Льодяник: Її вже не повернеш, вона пропала, розумієш. Вона стала програмним кодом. І поки не визначиться гонщик-переможець, твоєї медалі не буде.

Ральф: То може, мені тоді й побалакати з тим гонщиком-переможцем?

Король Льодяник: Я відчуваю погрозу, здається? На додачу до жахливо неприємного запаху з твого рота.

Ральф: Слухай, Ванільний Пундику! Без медалі я звідси не піду!

Король Льодяник: Підеш, хоч як. Пончику! Коржику! Вийміть його з формочки і першим потягом - додому. А як побачу тебе тут іще раз, Ральф, замкну тебе у сміхниці.

Ральф: Сміхниці?

Король Льодяник: Смішна в'язниця. Ну я люблю гратись словами. Це підзем... Все, забудь! Ну а я, завдяки тобі, маю розбиратися з Глюкою. Прощавай, Ральф-руйнівник! Було неприємно познайомитись.

Пончик: Воно тверде, як сушка!

Коржик: Я сам бачу! Неси інструменти!

Ральф: Інструменти?

Коржик: Ану заліпись!

Пончик: Він тікає!

Коржик: Хутко! Викликай Здоберманів!

Ванілопа: Привіт, коліжанки!

Ральф: Невже знов ця мала аферюга?

Ванілопа: Тістечко, Тафіто, Ренсіс, які ви гарнюні. На чемпіонську тачку хочете глянути? Що ж, на здоров'я! Це мій Карамеліт!

Ральф: Тьху ти! Наче з брухту зібрала.

Ванілопа: З брухту зібрала. Найшвидший педальний болід у степах Цукраїни!

Ванілопа: Монетка, медалька - все одно. Повернешся у свою тупу гру і виграєш собі ще!

Ральф: Не можу. Я здобув її не у своїй грі, а в "Геройській місії".

Ванілопа: У "Геройській пісії"?

Ральф: Чому ти вічно все перекручуєш?

Ванілопа: Ви, мабуть, цілі озера понадзюрили у своїй "Геройській пісії"! А медаль тобі дали за дальність струменя? Ти хоч руки помив перед тим, як брати свою медальку?

Ральф: Слухай!

Ванілопа: О, ще одне! Ще одне! Чому один герой затопив туалет?.. Скажи, «чому»?

Ральф: Чому?

Ванілопа: Бо це була його... пісія!

Ральф: Не смій кепкувати з "Геройської місії", шпинденя мале! Я заслужив цю медаль. Тож поверни її негайно, глюкоза мала!

Ванілопа: Поверну, і дуже швидко, тільки якщо в тебе десь під жиром болід заниканий!

Оголошення автопекарні: Прикрашаємо!

Ванілопа: Спершу колеса.

Ральф: Скільки треба?

Ванілопа: Чотири, йолопе!

Ванілопа: Я так мріяла про це, ти не уявляєш, а тепер... А тепер мені хочеться блювакати, я точно пущу стрічку. Зараз стримегну.

Ральф: Що?

Ванілопа: Ремиґати і стругати водночас, це дуже смачно, і дуже підіймає настрій. Це дуже-дуже класно!

Ральф: Так. Я вірю. Це класно.

Ванілопа: А я готова стати гонщиком? Ральф, а якщо я нікому не сподобаюсь?

Ральф: Ти? Таке лупате гниденя? Перестань.

Ральф: Гей ти, драже! А поясни мені одну річ: якщо Ванілопи взагалі не мало бути, то чому вона намальована на ігровому автоматі? Що відбувається в цьому карієсному царстві?

Біл-Кислюк: Нічого.

Ральф: Кажи!

Біл-Кислюк: Ні.

Ральф: Залижу!

Біл-Кислюк: Не думаю.

Ральф: Он як. [починає лизати]

Біл-Кислюк: Язик мов наждачка.

Ральф: Цікаво, а як швидко ти злижешся нанівець?..

Біл-Кислюк: Я заберу секрет у могилу.

Ральф: Домовились. [кидає у рота] Недарма тебе Кислюком кличуть!

Ральф: Ну, до зустрічі, президенте Попердія!

Ванілопа: О ревуар, адмірале Безштанько!

Ральф: І прощавулі, баронесо Прищавуллі!

Ванілопа: Бувай, капітане Смердоротий!

Ральф: Аста ла віста, пані...

Фелікс: Ральф!

Ральф: Ну добре, ще поговоримо!

Ванілопа: Еге!

Джерела

Озвучення студії «Le Doyen»