«Пісня про Гаява́ту» (англ. The Song of Hiawatha) — класична пам'ятка світової літератури пера американського поета та перекладача Генрі Лонгфелло. За основу взяв історичний факт — створення ліги п'яти ірокезьких племен (приблизно 1570 p.), до якої ввійшли різні індіанські племена.[1]
Перша пісня. Люлька згоди.Переклад Олександра Олеся
На верхів’ї Скель Червоних,
Скель Великого Нагір'я,
Там стояв Життя Владика,
Гітчі-Маніто могутній,
І з верхів'я Скель Червоних
Він до себе звав народи,
Звідусіль людей скликав він[1]
І провів перстом Владика
Путь лучкову по долині
І сказав, провівши, річці:
«Ось тобі навік дорога»[1]
І від подиху у лісі
Загойдались раптом віти
І, зустрівшись, зайнялися,
І на горах на високих
Запалив їм Люльку Згоди
Гітчі-Маніто могутній
На ознаку, що на раду
Всі народи він скликає[1]
І пророки всіх народів
Їм сказали: «То Поквана!
Цим далеким синім димом,
Що лозою в небі в'ється,
Що, рукою наче, кличе,
Гітчі-Маніто могутній
Зве до себе на пораду
Всіх людей, усі народи»[1]
Наче батько, подивився
На дитячу ворожнечу,
І простяг над ними руку,
Тінь руки простяг над ними,
Щоб серця їх заспокоїть,
Втихомирити їх душі[1]
Дав я землю вам для ловів
Дав вам води для рибальства
Дав ведмедя і бізона,
Дав вам оленя і сарну,
Дав бобра вам і казарку,
Напустив я риби в ріки,
На болота — диких птахів.
Що ж примушує вас Нищить,
Убивать один другого?[1]
Ваша сила тільки в згоді,
А безсилля — в ворожнечі!
Помиріться ж, мої діти,
Будьте друзями, братами![1]
Так сказав Життя Владика.
І покидали на землю
Вояки ганебну зброю,
Поскидали всі убрання
Із оленячої шкури
І до берега побігли
Змити фарби — плями бою[1]
↑ абвгдежикО.М. Ніколенко, Т.М. Конєва, О.В.Орлова. Світова література/Підручник для 6 класу. – К.:Грамота, 2014. - с. 182–185 – ISBN 978-966-349-459-3.