Пульс (фільм)

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікіпедія
Вікіпедія

«Пульс» — українська повнометражна спортивна драма режисера Сергія Чеботаренка, заснована на реальній історії української спортсменки, легкоатлетки, Паралімпійської чемпіонки 2008 року, п'ятикратної срібної та бронзової призерки літніх Паралімпійських ігор 2008, 2012 і 2016 років — Оксани Ботурчук.

Цитати про фільм[ред.]

  •  

Для легкоатлетів біг – дихання. Через біль, сльози, несправедливість, перепони, вони рухаються далі та отримують від цього задоволення. Спортсмени, це особлива каста людей, в яких є божевільна мотивація, яку важко зрозуміти. У них може боліти все тіло, але вони йдуть до лікарів і знову тренуються. Їм кажуть, що вони можуть взагалі ніколи не бігати і не ходити, але попри це, далі йдуть та тренуються. Цей адреналін, який вони отримують, він рухає ними[1].

  Наталія Бабенко, головна акторка стрічки
  •  

Драматургія, тематика, масштаб фільму «Пульс» – це те, що треба дивитись на великому екрані. Сцени аварії, бігу чи кохання – всі вони по-іншому сприймуться в кінотеатрах[2].

  — Наталія Бабенко
  •  

Довгий час, ми навіть нікому не розповідали, що знімається фільм про моє життя. Боялись наврочити. Але процес пішов, і, дякувати Богу та знімальній групі, все вдалося. Для мене, фільм «Пульс» — це ще досі диво, яке стало реальністю[3].

  — Оксана Ботурчук
  •  

Дуже важливо, що це історія дівчинки з маленького міста. Я не хотів працювати із розпіареними вже історіями. Хотів знайти щось більш локальне, аби показати, що навіть в дівчинки із Нікополя може все вийти.
Я вважаю, що наш фільм – супер мотиваційний. Ти розумієш, що навіть вона впоралась зі всіма своїми проблемами й досягла неймовірних висот, а тому й ти зможеш теж[4].

  — Сергій Чеботаренко, режисер стрічки
  •  

Коли я знайшов цю історію й ми почали працювати над сценарієм, я прийшов до тренерки Віталії Ротар, і не розповідаючи, що я режисер, що я планую знімати фільм, почав брати у неї уроки з бігу. Розпитував її про легку атлетику. Вона розповідала, що теж колись була досить відомою спортсменкою до травми, а зараз вона просто тренує[4].

  — Сергій Чеботаренко
  •  

Наш режисер Сергій Чеботаренко возив стрічку на фестиваль Flathead Lake International Cinemafest (FLIC). У нас було 4 номінації, 2 з яких нам принесли відзнаки у категоріях «Найкращий фільм» і «Найкращий режисер». Я дуже пишаюсь, бо це справді престижно[2].

  — Наталія Бабенко
  •  

Режисер фільму і сценарист максимально детально мене про все розпитували, і, читаючи сценарій, можу сказати, що дуже близько до реальних подій мого життя. Звичайно, це не документальний фільм, і є деякі зрушення в часі і неточності, але нехай це залишиться за кадром і як сказав мені Сергій Чеботаренко при обговоренні одного з епізодів – це більш кінематографічно[5].

  — Оксана Ботурчук
  •  

У «бігові дні» зйомки давались складно, давалась в знаки фізична втома. Уявіть: коли в тебе робочий день – 12 годин, і весь цей час ти бігаєш. Це було дуже важко. Спортсмени, мабуть, стільки не тренувались за добу. Але ми впорались. Це був хороший досвід для мене[2].

  — Наталія Бабенко
  •  

Я сподіваюсь, що цей фільм не тільки надихатиме людей займатись спортом, правильно харчуватись тощо, але й дасть можливість людям вірити у свої цілі, впевнено йти до своєї мети і не зупинятись[2].

  — Наталія Бабенко

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg