Презумпція невинуватості
Презу́мпція невинуватості (презумпція — лат. praesumptio, від лат. praesumo — «передбачаю», «угадую») — правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.
Цитати
[ред.]Іноді не знаєш, що гірше: використовувати презумпцію невинності надто часто, чи взагалі відмовитися від неї.[1] — «Знак Єдинорога» |
|||||
| — Роджер Желязни |
| — Мирослав Попович |
Починаючи від народження у пологовому будинку, легша або гостріша в’язнична атмосфера супроводжує наших людей впродовж цілого життя. Дитячі садочки, школи, лікарні, поліклініки, бюрократичні установи, армія, залізниця, суди, міліція-поліція, комунальні служби, морг і цвинтар — все побудоване за законами, в яких головним принципом є презумпція винуватості. У кожному разі ти вже винен, щойно переступаєш поріг будь-якої із цих установ.[3] — «Так, але…» |
|||||
| — Тарас Прохасько |
Примітки
[ред.]- ↑ «Знак Єдинорога» Roger Zelazny. Sign of the Unicorn; The Hand of Oberon; The Courts of Chaos. — Nelson Doubleday, 1978.
- ↑ Мирослав Попович: Якщо я міг зробити і не зробив — мені нема прощення, Україна Молода
- ↑ 10 цитат з нової збірки есеїв Тараса Прохаська «Так, але …»
