Пауліна Оліверос

Матеріал з Вікіцитат
Пауліна Оліверос
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Пауліна Оліверос (англ. Pauline Oliveros; 30 травня 1932, Х'юстон — 25 листопада 2016, Нью-Йорк) — американська акордеоністка, яка відіграла важливу роль в розвитку експериментального музичного мистецтва.

Цитати[ред.]

  •  

Ходіть так тихо, щоб стопи перетворилися на вуха.

 

Walk so silently that the bottoms of your feet become ears. [1]

  •  

Слухання означає вибір, інтерпретацію, дію та прийняття рішень.

 

Listening is selecting and interpreting and acting and making decisions.[1]

  •  

Глибоке слухання — це слухати всіма можливими способами все, що можна почути, незалежно від того, що ви робите. Таке інтенсивне прослуховування включає звуки повсякденного життя, природи чи власних думок, а також музичні звуки. Глибоке слухання представляє підвищений стан усвідомлення та зв’язується з усім, що є. Як композиторка я створюю музику за допомогою глибокого слухання.

 

Deep Listening is listening in every possible way to everything possible to hear no matter what you are doing. Such intense listening includes the sounds of daily life, of nature, or one's own thoughts as well as musical sounds. Deep Listening represents a heightened state of awareness and connects to all that there is. As a composer I make my music through Deep Listening[1]

  •  

Слухайте все весь час і нагадуйте собі, коли ви не слухаєте.

 

Listen to everything all the time and remind yourself when you are not listening.[1]

  •  

Мене також цікавить музика, яка розширює свідомість. Під розширенням свідомості я маю на увазі те, що старі шаблони можна замінити новими.

 

I am also interested in music expanding consciousness. By expanding consciousness, I mean that old patterns can be replaced with new ones.[1]

  •  

Досвід людей різний, і ви не знаєте, що пережила людина. Вони знають, а ви ні, тому я вважаю, що важливо уважно слухати те, що людина хоче сказати. І не для того, щоб примушувати їх у будь-якому напрямку, а просто моделювати те, що ви пережили, моделювати це, а також бути тим, що я називаю Присутністю, що слухає. Якщо ви справді слухаєте, то деякі бар’єри можуть зникнути або змінитися.

 

People's experiences are all different, and you don't know what the person experienced. They know, but you don't, so I think it's important to listen carefully to what a person has to say. And not to force them into any direction at all but simply to model what you've experienced, model it and also be what I call a Listening Presence. If you're really listening, then some of the barriers can dissolve or change.[1]

  •  

Коли я складала першу звукову медитацію, я зрозуміла, що я складаю напрямок уваги.

 

When I composed the first sonic meditation, I realized that I was composing the direction of attention.[1]

  •  

Кожний день імпровізує свій шлях. І тому я роблю це з музикою.

 

Everybody improvises their way through every day. And so I do that with music.[1]

  •  

Я вважаю, що студенти(-ки) завжди вчаться більше один від одного, ніж від свого професора. Вони вчаться на практиці, а не намагаючись отримати інформацію від однієї людини.

 

I feel that students always learn more from each other than they do from their professor. They learn by doing and not by trying to soak up information from one person.[1]

Примітки[ред.]