Осьмачка Теодосій Степанович

Теодосій Осьмачка

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Теодосій (Тодось) Степанович Осьмачка (*3 травня 1895, Куцівка на Черкащині — †7 вересня 1962, США) — український поет, прозаїк, перекладач.

Цитати

А я між небом зоряним, одягнений в кожух, і між землею сам надворі, мов здавлений у палітурках двох лежу ніде не читаних історій. (В Альпах // Із-під світу. — C. 238)

І тепер Христос із хреста над нами звішує довічную свою главу. (Ніч і день // Із-під світу. — C. 287)

Коли німують людські живі душі, тоді і роси кам'яніють на зелі, а очі в молоді, немов од суші, мертвіють, облітають навесні. (Сонет)

Як купала мене мати у любистку, Трусив зорі Див із лану у колиску. (Казка)

Інші цитати

Бути дурним — це щастя людини на нашій землі, похоже на те, що античні греки колись скорботно визначали, кажучи: «Найщасливіший той, хто ще не народився. А як народився, то буде щасливіший, коли швидше умре». Та удавати дурного — це бути мудрим на цім світі. Тільки що мудрість, ми знаємо, все ж таки менша від щастя.

	Люди взагалі живуть тільки почуттями, а вимагати від їх, щоб вони жили думками, це однаково, що вимагати у богів, щоб вони нас почули.
	Ця цитата була обрана цитатою дня 7 вересня 2016 року.

Поетом зву я ту людину, що про Бога, і про людей, і про речі світу може сказати правдивіше, ніж я.

Джерела

• Осьмачка, Теодосій. Із-під світу. Поетичні твори. — Нью-Йорк, 1954. — 318 с.
• Афоризми відомих українців. — Х.: Фоліо, 2009. — С. 154