Осьмачка Теодосій Степанович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теодосій Осьмачка
Todos Osmachka.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Теодосій (Тодось) Степанович Осьмачка (*3 травня 1895, Куцівка на Черкащині — †7 вересня 1962, США) — український поет, прозаїк, перекладач.

Цитати[ред.]

  •  

А я між небом зоряним, одягнений в кожух,
і між землею сам надворі,
мов здавлений у палітурках двох лежу
ніде не читаних історій.
(В Альпах // Із-під світу. — C. 238)

  •  

І тепер Христос
із хреста над нами
звішує довічную свою главу.
(Ніч і день // Із-під світу. — C. 287)

  •  

Коли німують людські живі душі,
тоді і роси кам'яніють на зелі,
а очі в молоді, немов од суші,
мертвіють, облітають навесні.
(Сонет)

  •  

Як купала мене мати
у любистку,
Трусив зорі Див із лану
у колиску.
(Казка)

Інші цитати[ред.]

  •  

Бути дурним — це щастя людини на нашій землі, похоже на те, що античні греки колись скорботно визначали, кажучи: «Найщасливіший той, хто ще не народився. А як народився, то буде щасливіший, коли швидше умре». Та удавати дурного — це бути мудрим на цім світі. Тільки що мудрість, ми знаємо, все ж таки менша від щастя.

  •  

Люди взагалі живуть тільки почуттями, а вимагати від їх, щоб вони жили думками, це однаково, що вимагати у богів, щоб вони нас почули.

 
WikiQuote Laurel wreath green.png
Ця цитата була обрана цитатою дня 7 вересня 2016 року.
  •  

Поетом зву я ту людину, що про Бога, і про людей, і про речі світу може сказати правдивіше, ніж я.

Джерела[ред.]



Bookmark-new.svg