Гутцайт Оксана Петрівна

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Оксана Гутцайт)
Гутцайт Оксана Петрівна
Стаття у Вікіпедії

Оксана Петрівна Гутцайт (дівоче прізвище — Андрусенко; народилась 15 березня 1977, Харків) — українська журналістка, радіо- і телеведуча. Працювала ведучою на телеканалах «БТБ», «НТН», «Новий канал», «1+1». Працює на ICTV ведучою програми «Факти».

Цитати про себе[ред.]

  •  

У житті, як і в спорті, за все треба боротися. З дитинства батьки привчили мене складати список справ наперед. З того часу в мене завжди купа щоденників.[1]

  •  

Такого, щоб я сиділа і цілу годину відпочивала перед телевізором чи комп'ютером, просто не буває. Мені обов'язково треба кудись тікати, з кимось зустрічатися. У мене і діти живуть за щоденниками. Не знаю, правильно це чи ні. Але я сама так виросла і чогось досягла у своєму житті. Я взагалі не можу жити у розслабленому стані![1]

Цитати про сім'ю[ред.]

  •  

Так повелося, що для мене найголовніше у житті – це сім'я. Кажуть, «ніколи не кажи «гоп», але я думаю, що мене ніщо не зможе переконати у протилежному. Тому вечори в мене лише для дітей та чоловіка.[1]

  •  

Мій головний обов'язок - щоб чоловік був щасливий. Якщо я бачу, що він в поганому настрої, то встану, приготую сніданок, по голівці погладжу, тапочки принесу... Коли він щасливий, все відбувається з- точністю до навпаки: він готує мені каву і сніданок, якщо я не встигаю.[2]

  •  

Я давно розгадала секрет свого чоловіка: йому для щастя потрібно, щоб у холодильнику завжди була їжа. Добре, що він у мене спортсмен і їсть дуже мало (оскільки схильний до повноти). Вранці - сирок, вдень -супчик, салатик і рибка, ввечері - яблучко.[2]

  •  

Взагалі, головне в сім'ї - повага одне до одного. Навіть не кохання. Кохання, мені здається, з прожитими роками трансформується в родинне ставлення, ніби тебе вже кров'ю прив'язали. Але якщо у подружжя є повага, то сім'я не розпадеться. Ще важливо рости і розвиватися разом, і якщо цього хочеться обом партнерам, то їм неймовірно пощастило. [2]

  •  

Головне у вихованні дітей – любов. При першій нагоді я намагаюся показати Ельці та Маркуші, як я їх люблю. Мені може подобатись чи не подобатись вчинок когось, але дітей потрібно любити безумовно! Це по-перше. А по-друге, я вважаю, що дітей потрібно спрямовувати та навантажувати.[1]

Цитати про роботу[ред.]

  •  

Чесно кажучи, ніколи не думала, що стану телеведучою. Із дитинства я була впевнена, що моє життя буде пов’язане виключно зі спортом. У 5 років почала займатися художньою гімнастикою. Причому абсолютно випадково – це була єдина секція, розташована зовсім поряд із нашим будинком. Звісно, мріяла стати олімпійською чемпіонкою – який же спортсмен про це не мріє? Однак не судилося. Відразу після школи стала працювати тренером, поставила собі за мету виростити чемпіонку, якщо вже самій не вдалось нею стати.[3]

  •  

Свою кар’єру почала на радіо, коли Валентин Щербачов запросив мене до Всесвітньої спортивної агенції радіоведучою. Згодом перейшла на телебачення спортивним кореспондентом, а вже за три місяці вела спортивні новини на національному каналі. Після того була ведучою і інформаційних програм, і розважальних шоу. Чесно скажу, в новинах мені цікавіше – тут ти постійно тримаєш руку на пульсі часу, тут від тебе залежить, як люди сприйматимуть ту чи іншу інформацію. Тож новини – це моє![4]

Джерела[ред.]

Примітки[ред.]