Оксамитна Світлана Миколаївна
| Оксамитна Світлана Миколаївна | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Оксамитна Світлана Миколаївна — докторка соціологічних наук, професорка кафедри соціології та деканка Факультету соціальних наук та соціальних технологій Національного університету «Києво-Могилянської Академії», наукова співробітниця відділу соціальних структур Інституту соціології академії наук України.
Цитати
[ред.]Із незалежністю дуже розширилися наші ідеологічні й наукові горизонти. Досі, коли я вчилася в університеті й одразу після університету, фемінізм уважався буржуазною теорією. Тобто якщо й існували якісь роботи про фемінізм, коли я навчалася і починала працювати в науці, то це була радше критика фемінізму як «буржуазної течії»[1]. |
Мова — річ соціальна, вона йде від життя, від соціальних відносин. Які існують відносини, кому де заведено працювати, чи це вважається нормальним, — такі слова й закріплюються у вжитку. Зрозуміло, що коли жінки виходять на ринок праці і їм доступні будь-які посади й заняття, це має відповідно відбиватися в мові[1]. |
На початку 1990-х років колеги почали залучати мене до викладання, а тематично моя сфера — це соціальна нерівність, соціальна структура. У той час уже з’явився якийсь ширший доступ до іноземної літератури, до соціологічних журналів, і так чи так у тематиці нерівності обов’язково — принаймні в американських журналах точно — з’являлися сюжети, пов’язані з гендерною нерівністю. Читаючи цю літературу, я почала усвідомлювати, що гендер є неодмінним складником досліджень соціальної структури і соціальної нерівності в суспільстві загалом[1]. |
Також я для себе з’ясувала, що західна література розглядає три основні соціальні розломи (social gaps, як вони їх називали) — клас, расу (головно в американській літературі) і гендер. Якщо ти профі і втягуєшся в цю тематику, то розумієш, що гендер — складник досліджень соціальної структури і нерівності взагалі[1]. |
Я думаю, ми все-таки були тим першим академічним поколінням, яке запроваджувало гендерну тематику, і не тільки в Києві, а й в інших містах, яке починало залучати до цієї тематики студентів, студенток, от як вас, аспіранток. Фактично це те покоління, на чиїх плечах сформувалося вже наступне, набагато активніше[1]. |
Я дуже добре пам’ятаю кінець 1990-х років. Можливо, ми тоді були молодші, наївніші, але нам здавалося, що ось п’ять-десять років — і все в суспільстві зміниться. Насправді ми як соціологи добре знаємо, що в суспільстві щось змінюється з поколіннями. Не так швидко, але все ж таки гендерні студії викладаються в культурології, філософії, психології тощо, тобто в усьому соціально-гуманітарному знанні гендерну тематику вже узвичаєно[1]. |
Як випускниця, яка закінчила університет з відзнакою, я, звичайно, хотіла б навчатися в аспірантурі, але для мене питання про аспірантуру стояло винятково про заочну, бо коли оголошували набір у стаціонарну аспірантуру, мені прямо було сказано, що я не член партії і не чоловік, тому шансів у мене немає[1]. |
Примітки
[ред.]
