Нарбут Георгій Іванович

	Георгій Нарбут
	Стаття у Вікіпедії
	Роботи у Вікіджерелах
	Медіафайли у Вікісховищі

Гео́ргій (Ю́рій) Іва́нович На́рбут (1886—1920) — український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок). Один із засновників і ректор Української Академії Мистецтв.

Цитати Георгія Нарбута

Я Московщину не люблю. Люблю Україну, і їй віддам усі сили^[1].

Про Нарбута

	Ми познайомилися на виставці «Світ мистецтва» в 1910 році, зимою. Перше враження — і найсильніше: зовнішність Нарбута — багато типу українського, полковницького, стародубського. Щоки повні, чоло лисе, волосся він зачісував від лівого вуха через все чоло до правого. Про Чернігівщину нагадує кожен порух його. Вимова лінива і не «ґ», а «г», м'яка, гортанна. Посмішка з іронією: до всього відношення легке, веселе. Проте був не без самолюбства: зачепи — спалахне^[2]...
	— Георгій Лукомський

	Нарбут працює 1913, 14, 15, 16 роки вже як графік самобутній... У Нарбута витворюється власний стиль. Він полюбив військові атрибути, зброю, геральдику, прапори, герби, арматуру... Багато книг ілюструє, прикрашає віньєтками, обкладинками. Манера цієї епохи — епохи розквіту Ю. І. Нарбута, може, найкраща в новітній графіці Росії. М'яка, пружна, еластична й стилізована. Вона не нагадує манери дерев'яної гравюри, яку імітують тепер такі мистці, як Кравченко й Конашевич. Манера не пера й не різця, які стали типовим засобом мистців графіків в наш час^[2]...
	— Георгій Лукомський

	Здібності у нього були вражаючі. Не слухавши жодних курсів з історії мистецтв, архітектури і т. п., він володів величезним матеріялом, ерудиція його була невичерпною. Він засвоював закони перспективи, архітектурне проектування — з найбільшою легкістю. Пам'ятаю, як він любив всілякі хитромудрі скорочення, наприклад, паркет вигадливого малюнка в перспективі^[2].
	— Георгій Лукомський

	Це навіть не картина, це ескіз. Він там настільки тепло грається із залишками Риму і залишками козаччини, що ми не зразу розуміємо, що у нього Еней — це юний хлопчик із рум’янцем, безвусий. Але коли починаєш «роздягати» цього хлопчика, то раптом бачиш, що в основі — «Давид» Мікеланджело. Тобто він іронічно показує, що козак-Еней — це Давид, який може вбити Голіафа^[3]. — Про картину Нарбута «Еней та його військо», 1919 рік
	— Діана Клочко

Примітки

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[1] "Хтіли здобути сірих волів, щоб везли, за старим українським звичаєм, його труну, – але не знайшли"

[bookart-2] а ^б ^в Олекса Ізарський: Із старої книги про Нарбута

[3] Українське мистецтво, таке цікаве й таке забуте — інтерв’ю з мистецтвознавицею Діаною Клочко

[1]

[2]

[3]