Перейти до вмісту

Налепинська-Бойчук Софія Олександрівна

Матеріал з Вікіцитат
Софія Налепинська-Бойчук
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Софія Налепинська-Бойчук (1884, Лодзь — 1937, тюрма НКВС СРСР) — українська художниця-графік, учасниця групи «бойчукістів». Дружина художника Михайла Бойчука. Батько її був поляком, мати мала французьке походження. У 1937 році за справою М. Бойчука була засуджена до смертної кари і розстріляна.

Цитати

[ред.]
  •  

У пред’явленому мені звинуваченні винною себе я не визнаю. В антисовєцькій націонал-фашистській організації я участі не брала й шпигунської роботи не провадила.[1]протокол допиту Софії Налепінської-Бойчук

Про Софію Налепинську-Бойчук

[ред.]
  •  

Висока, тоненька і струнка — в її зовнішності, може, й не було класичної краси, але було в ній щось одухотворене, захопливе… і звабливе.[2]

  •  

Софія Олександрівна була педагогом високої ерудиції. На заняттях вона підсідала до вихованців з олівцем у руках, пояснювала й показувала, як можна урізноманітнити малюнок, підкреслити деталі, досягти плавності ліній… Тематику композицій вона радила брати з реального життя, добре знайомого автору.[3]

  — Віра Бура-Мацапура
  •  

Треба пам’ятати також, що Михайло був цілковито захоплений українськими ідеями, — продовжує спогади сестра, — бути і працювати з ним означало також відректися від своєї Батьківщини[4].). Треба було так любити його, як моя сестра, щоб відректися від усього цього.[3]Ганна — сестра Софії Налепінської-Бойчук

  — Г. Налепінська-Печарковська
  •  

Софія вже зреклася, так скажемо, своєї національності, співала лише українських пісень, розмовляла українською й перебувала цілковито під впливом і у владі Михайла. Приїздила до нас, страшенно любила родину, для мене була як рідна матір, – але всією душею була вже з Михайлом, і було відомо, що не покине ані його, ані його творчих ідей.[1]Ганна — сестра Софії Налепінської-Бойчук

  — Г. Налепінська-Печарковська

Примітки

[ред.]