Перейти до вмісту

Мішель Бачелет

Матеріал з Вікіцитат
Мішель Бачелет
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Веро́ніка Мішель Бачелет Херія (ісп. Verónica Michelle Bachelet Jeria; 29 вересня 1951, Сантьяго, Чилі) — президент Чилі (з 11 березня 2006 до 11 березня 2010 і з 11 березня 2014 до 11 березня 2018 рр.) від Соціалістичної партії Чилі. Перша в історії Чилі жінка, обрана на посаду голови держави. Дипломований хірург й епідеміолог, також вивчала військову стратегію.

Цитати

[ред.]
  •  

«На момент Пекінської конференції у всьому світі лише 10% членів законодавчих органів були жінки, а що стосується міністерських посад – то відсоток був ще меншим. За 25 років ці показники виросли майже вдвічі, адже зараз у нас майже 25%, точніше 24,9%, світових парламентарів – жінки, і 21,2% жінок-міністерок. Однак якщо ми не прискоримося, а збережемо нинішні темпи, знадобиться ще 95 років, щоб подолати гендерний розрив у політичному представництві.

Щодо незмінного або того, що змінилося мало, то найважче і найповільніше зміни тривають у сфері глибоко вкорінених переконань про роль та сутність жінки. Це стереотипи про те, що нам, жінкам, не підходить керувати, що ми занадто емоційні, і що ми не маємо таких рис, які вважаються необхідними для лідерства, – сили та рішучості». — про те, що змінилося жіночому політичному лідерстві за останні 25 років та що залишалося незмінним у подкасті Національного демократичного інституту (NDI) «Змінити обличчя політики» Мішель Бачелет: «Політика без жінок – це як грати у футбол з половиною команди» (9 листопада 2020 року)

  •  

«Перше, що я хочу сказати, що політика, якісна політика, має представляти інтереси та розв’язувати проблеми всього людства – чоловіків, жінок, усіх людей – молоді, дітей, усіх. Насправді коли говоримо про різноманітність, то маємо на увазі вдосконалення. … Я вважаю, що політика без жінок – це як грати у футбол лише з половиною команди. Як ви збираєтеся виграти гру, якщо у вас на полі лише половина сил, половина відданості, половина витривалості та половина креативності?

Та й хіба раніше жінки не брали участі в політиці? Якщо подивитися на південноафриканських жінок – вони виступали проти апартеїду. Якщо поглянути на громадянські рухи в США за права афроамериканців, то Роза Паркс – одна з жінок, яка розпочала рух, до того ж вона була на передньому краї руху за соціальні зміни. Протести проти релігійного фундаменталізму в Судані – там теж жінки. Білорусь – це не тільки жінка, яка висунула свою кандидатуру проти президента, але й багато жінок, що вийшли на соціальний протест на вулиці. І низка інших прикладів...» — про те чому важливо, щоб більше жінок і дівчат займалися політикою у подкасті Національного демократичного інституту (NDI) «Змінити обличчя політики» Мішель Бачелет: «Політика без жінок – це як грати у футбол з половиною команди» (9 листопада 2020 року)

  •  

«Та щоб там не було, нам потрібно набагато більше жінок, які беруть участь у політиці, оскільки історія доводить переваги жінок на владних посадах. Жінки, як правило, вирішують національні кризи, не вдаючись до насильства. Вони можуть розподіляти бюджети на дуже розумні та важливі питання, оскільки жінки зазвичай більше вбудовані в соціальну структуру спільноти й мають ширші горизонтальні зв’язки. Я думаю, що країні потрібно більше жінок на всіх посадах, де ухвалюють рішення, зокрема й у політиці. Є такий вислів, який я давно використовую у своїх промовах, тож багато хто вважає, що це я сказала. Насправді це не я придумала, але я в це вірю: коли жінка приходить у політику, жінка змінюється, а коли багато жінок приходять у політику, то змінюється політика. Я переконана, що змінюється на краще – заради добра. Тому я вважаю, що нам потрібно більше жінок… Це не означає, що в політиці усі жінки взірцеві. Безумовно, є чимало таких, яких би я не назвала ані добрими, ані шляхетними…

Але я скажу, що мій досвід спостереження за жінками в політиці полягає в тому, що вони схильні будувати союзи, бо вони усвідомлюють, що на них дивляться через подвійну лінзу. Чи не помиляється вона? Чи не є заслабкою? Про це мало хто думає з чоловіків». — про переваги жінок на владних посадах у подкасті Національного демократичного інституту (NDI) «Змінити обличчя політики» Мішель Бачелет: «Політика без жінок – це як грати у футбол з половиною команди» (9 листопада 2020 року)

  •  

«Гадаю, що передовсім це сім’я, в тому сенсі, що я виростала, натхненна певними ідеалами й цінностями. Ідеї ​​справедливості, гідності, прав людини. Все життя мене батьки вчили, що ми рівні, хоча й різні. Те, чого вони мене вчили: «Ми всі заслуговуємо однакових прав, однакових можливостей, потрібно поважати всіх». Так мене виховали. З іншого боку, я завжди жартую, кажучи, що відповідальність містилася в моїй пляшечці з молоком, тому що я завжди відчуваю, що треба щось робити. Я прийшла у політику, щоб зануритися у сутність речей, але не у філософському розумінні. Я маю розуміти процеси, щоб діяти…

Усе почалося ще в школі, де я все організовувала. Я не була в якійсь політичній партії, але там, де треба було щось організувати, я пропонувала ідеї. Я завжди була президенткою класу, бо прагнула організувати, робити щось хороше для людей. Для цього моя родина була прекрасною рольовою моделлю. Батьки не були політиками, але для них була важливою турбота про людей, дієва турбота, особливо про найвразливіших. Моє життя лише зміцнило це переконання і рішучість робити добро». — про те, що спонукало піти у політику в подкасті Національного демократичного інституту (NDI) «Змінити обличчя політики» Мішель Бачелет: «Політика без жінок – це як грати у футбол з половиною команди» (9 листопада 2020 року)

  •  

«...не дивно, що я вирішила вивчати медицину. Я лікарка. Цей фах допомагає осягнути життя комплексно, зокрема зрозуміти, що здоров’я – це не тільки відсутність хвороби, але і соціально-економічні, фізичні й екологічні фактори, які свідчать, що якась людина чи громада здорова або ні. Такий телескопічний погляд є дуже помічним у політиці – ухвалювати рішення з огляду на всі аспекти. Бути лікарем допомагає мені у політиці ще й через принцип «не нашкодь». Я маю на увазі, що не ухвалюю рішення лише тому, що вони принесуть мені більше голосів. Я ліпше ухвалюватиму рішення, яке змінить щось на краще, хоча й не буде популярним.

У політиці часто трапляється, що твої рішення можуть бути не зрозумілими людям, і вам доводиться пояснювати, комунікувати, долати забобони. Але ми повинні робити те, що потрібно зробити, хоча іноді це призводить до втрати популярності. Зате якісь інші ваші рішення люди гаряче підтримують, бо одразу зрозуміють, наскільки це важливо». — про свою першу професію у подкасті Національного демократичного інституту (NDI) «Змінити обличчя політики» Мішель Бачелет: «Політика без жінок – це як грати у футбол з половиною команди» (9 листопада 2020 року)

  •  

«Я не наївна, але мені подобається визначати себе як стратегічну оптимістку, тому що я вважаю, що робити добро можливо. Я вважаю, що завдяки відданості, відкритості та діалогу можна заохотити суспільства підтримати реформи, які гарантуватимуть більшу соціальну справедливість. І я гадаю, що саме ця впевненість й далі мотивує мене бути активною, хоч я вже не молода людина...» — про оцінку себе, як оптимістки, у подкасті Національного демократичного інституту (NDI) «Змінити обличчя політики» Мішель Бачелет: «Політика без жінок – це як грати у футбол з половиною команди» (9 листопада 2020 року)

  •  

«Для мене немає демократії без гендерної рівності. Але ця теза потребує осмислення. Дивіться, ми начебто маємо демократію майже по всьому світі, але лише минулого року люди виходили на вулиці у 80 країнах. Це значить, що є щось, що їх не влаштовує. Не виправдовує їхніх очікувань. Я це кажу з впевненістю, що демократія – найкращий устрій. Не ідеальний, але найкращий.

Так от, ми не можемо мати демократії без гендерної рівності. Ми не можемо сподіватися досягти найкращого для планети, якщо виключимо жінок із процесу ухвалення рішень. Це справедливо для кожної окремої глобальної проблеми, з якою ми можемо стикнутися. Я маю на увазі, якщо ми говоримо про пандемію, зміну клімату, конфлікти, міграції, бідність, нерівність, популізм… Будь-яке питання, яке ми обговорюємо, є важливим для жінок, по суті тому, що ми становимо принаймні 50% планети». — про розуміння понять гендерна рівність та демократія у подкасті Національного демократичного інституту (NDI) «Змінити обличчя політики» Мішель Бачелет: «Політика без жінок – це як грати у футбол з половиною команди» (9 листопада 2020 року)

  •  

«У моїй країні дуже люблять футбол, тож коли я там намагаюся переконати людей, то я кажу «Чи зможете ви виграти гру з половиною гравців? Ні!». Те саме для країни. Я завжди була у цьому впевнена, тому в моєму першому уряді був паритет – 50/50». — про роль футболу в політиці Чилі у подкасті Національного демократичного інституту (NDI) «Змінити обличчя політики» Мішель Бачелет: «Політика без жінок – це як грати у футбол з половиною команди» (9 листопада 2020 року)

  •  

«Я впевнена, що політика стає кращою, коли закорінена у середовища. Я завжди кажу: «Люди не повинні пристосовуватися до політики. Політика повинна адаптуватися до людей, тому що у вашій столиці ви не можете визначати політику, що визначатиме життя людей у сільській місцевості – може, у них немає доріг… Чи води…»». — про первинність традицій, а не політки у подкасті Національного демократичного інституту (NDI) «Змінити обличчя політики» Мішель Бачелет: «Політика без жінок – це як грати у футбол з половиною команди» (9 листопада 2020 року)

  •  

«Зараз ми бачимо це з COVID. Одне з найчастіших повідомлень – мити руки. А скільки мільйонів людей не мають чистої води? Тож ви повинні зважати на реальність, не втрачати зв’язок із реальністю, з первинними організаціями на місцях. До речі, саме в первинних організаціях багато жінок. Їх потрібно підтримувати». — про вплив COVID-19 на зміну клімату в подкасті Національного демократичного інституту (NDI) «Змінити обличчя політики» Мішель Бачелет: «Політика без жінок – це як грати у футбол з половиною команди» (9 листопада 2020 року)

  •  

«Я зіткнулася з усіма проблемами, з якими стикаються жінки. Моя перша урядова посада – міністерка охорони здоров’я. Це була дуже складна робота, яку я старалася робити максимально добре. Коли мене призначили, ніхто не сприймав мене, як можливого кандидата в президенти.

Але дивіться, я сама з родини військових. Мій батько помер у в’язниці під час диктатури Піночета. Свого часу я захотіла зрозуміти військових, які пішли на переворот. Тому ще під час навчання медицині, студіювала військову справу. І от коли обрали президентом країни мого кандидата, то я разом із іншими колегами готувала для нього оборонну програму. В підсумку, як я сказала, він призначив мене міністеркою охорони здоров’я. Але потім через два роки призначив міністеркою оборони.

Чому я все це розповідаю. Бо жінки в політиці повинні говорити про права жінок, але ми також маємо говорити про міжнародну, економічну, оборонну політику. Жінок, які говорять лише про жіночі проблеми, не сприймають всерйоз інші політики. Так, нам потрібні квоти, бо жінки мають багато перешкод на шляху до політичного керівництва». — про те, з якими проблемами довелося стикалися як жінці у політичному керівництві у подкасті Національного демократичного інституту (NDI) «Змінити обличчя політики» Мішель Бачелет: «Політика без жінок – це як грати у футбол з половиною команди» (9 листопада 2020 року)

  •  

«Паритетні уряди. Я маю на увазі, треба наполягати на паритеті, тому що людям потрібно бачити жінок на важливих посадах. Це працює. Коли я була міністеркою охорони здоров’я і приходила до медичного закладу, то маленькі дівчатка навколо казали: «Коли виросту, я теж стану міністеркою» або «Я теж стану лікаркою». Коли я була президенткою, то чула те саме: «Коли я виросту, то стану президенткою, як ви». Це рольові моделі, зразки для наслідування. Коли їх бачать, то думають: «Раз це можливо, то я теж цього хочу». Коли я була молодою, я навіть не мріяла бути президенткою республіки. Бо я цього не бачила.

Наставництво. Якщо бачите хорошу політикиню, допоможіть їй, бо політика – важка справа. Багато хто звертає з цього шляху, бо з ними погано повелися абощо. Партії теж мусять включати більше жінок-кандидаток. Стимули можуть бути різними. Деякі країни використовують фінансові стимули, деякі запроваджують квоту. І це справді допомагає.

І третє – це освітні програми, політична освіта в партіях для жінок, щоб вони почувались впевненіше і добре підготовленими. Бо це важливо для жінок – почуватися компетентними. Іноді ми, жінки, говоримо: «Ні, ні, ні, можливо, є хтось інший, кращий за мене»». — про три основні речі для зростання ролі жінок у політиці у подкасті Національного демократичного інституту (NDI) «Змінити обличчя політики» Мішель Бачелет: «Політика без жінок – це як грати у футбол з половиною команди» (9 листопада 2020 року)

  •  

«Це те, що мені здається найважчим. Коли політикиня має дітей, то суспільство її, культурно кажучи, карає за це. Коли чоловік, який має дітей, іде в політику, йому ніхто не каже: «Ти кидаєш своїх дітей». Але коли жінка-мати йде в політику, їй так неодмінно скажуть». — про упередження суспільства до жінок у подкасті Національного демократичного інституту (NDI) «Змінити обличчя політики» Мішель Бачелет: «Політика без жінок – це як грати у футбол з половиною команди» (9 листопада 2020 року)

  •  

«Навколо багато упереджень, але деякі люди, деякі жінки і справді можуть бути невпевненими чи заляканими. Держава може їм забезпечити сприятливі умови. Більше дитячих садків, приміром… Це залежить від країни, від її можливостей. Але важливими також є жіночі групи підтримки, жіноча солідарність». — про те, як жіноча солідарність може боротися з негативними упередженнями до жінок у подкасті Національного демократичного інституту (NDI) «Змінити обличчя політики» Мішель Бачелет: «Політика без жінок – це як грати у футбол з половиною команди» (9 листопада 2020 року)

  •  

«Я виросла в сім’ї, де не існувало жодних гендерних стереотипів. Мій батько поважав мою маму та завжди підтримував мене. Змалечку мені постійно повторювали «Ти це можеш». Тож я ніколи не сумнівалась, що жінка на багато що здатна. Втім, у суспільстві панували стереотипи щодо жінок та дівчат». — про те. що з дитинства постійно чула від матері, що заміжжя не повинно бути єдиною ціллю для жінки Мішель Бачелет: Жінка, яка може все (13 серпня 2018 року)

  •  

«Мені пощастило більше, ніж іншим в’язням – багато хто з них помер. До мене здебільшого застосовували психологічні тортури. Також мене били, але не катували електричним струмом». — про пережиті жахіття восени 1973 року, після військового перевороту генерала Августо Піночета, коли її батька Альберто Бачелета звинуватили у державній зраді та заарештували, а студентку Мішель також заарештували та разом з мамою доправили у сумнозвісну катівню «Вілла Грімальді» Мішель Бачелет: Жінка, яка може все (2014 року)

  •  

«Медицина навчила мене аналізувати та намагатися спочатку зрозуміти суть проблем, а потім пропонувати рішення». — про те, як призначили першою жінкою-міністром охорони здоров’я Чилі Мішель Бачелет: Жінка, яка може все (13 серпня 2018 року)

  •  

«Коли мене призначили міністеркою оборони, я володіла необхідними знаннями і була дуже активною – літала, їздила на танку. А мій військовий досвід допоміг мені зрозуміти, що коли приймаєш рішення, треба уявляти себе на місці тих людей, на яких воно впливатиме». — про те, як стала першою жінкою, яка очолила міністерство оборони Чилі Мішель Бачелет: Жінка, яка може все (13 серпня 2018 року)

  •  

«Хто б міг подумати двадцять, десять чи навіть п’ять років тому, що Чилі обере жінку на посаду президента? Я жінка, розведена, соціалістка та агностик – відразу стільки гріхів!» — про те, як змінилося консервативне суспільство Чилі, обравши Президентом жінку, яка сама виховувала трьох дітей Мішель Бачелет: Жінка, яка може все (13 серпня 2018 року)

  •  

«Я не хочу використовувати чоловічий стиль управління, натомість надаю перевагу жіночому. Іноді люди сприймають його за слабкість, бо жінки говорять тихіше. Я не влаштовую істерики, не кричу на людей». — про характеристику свого управлінського стилю Мішель Бачелет: Жінка, яка може все (13 серпня 2018 року)

  •  

«Я завжди порівнюю гендерну рівність з футболом». Якщо з 11 гравців команди на поле вийде тільки половина, ми ніколи не виграємо матч. Щоб країна розвивалась, необхідно використовувати навички і чоловіків, і жінок». — про створення гендерно збалансованого уряду Мішель Бачелет: Жінка, яка може все (13 серпня 2018 року)

  •  

«Я намагалась бути дуже організованою та привчала дітей до життя в умовах, коли мама багато працює. Це не просто, але цілком можливо. Я завжди готувала їжу на цілий тиждень та залишала на кухні повідомлення з інструкціями. Звісно, вони завжди за необхідності могли додзвонитися до мене». — про те, що все життя багато працювала, навіть коли її троє дітей були маленькими Мішель Бачелет: Жінка, яка може все (13 серпня 2018 року)

  •  

«Бомбардування президентського палацу 11 вересня 1973 року та подальше правління військової хунти повністю змінили Чилі. Ця травматична подія, порушення прав людини, злочини проти людяності залишаються важким тягарем для чилійського суспільства. Ніщо не може виправдати військовий переворот. Попри спроби примирення, суспільство залишається поляризованим, і багатьом сім’ям досі боляче. Понад 3000 людей зникли безвісти, і їхні рідні досі не знають, де ті опинилися та що з ними сталося. Це відкрита рана в наших серцях.

У Чилі є ті, хто продовжує релятивізувати та виправдовувати те, що сталося. Очевидно, перед нами невирішені соціальні проблеми. Попри зміни, впроваджені демократичними урядами, наша конституція ще зовсім не демократична загалом, а суспільство залишається під тягарем надзвичайно неоліберальної та індивідуалістичної моделі економіки, яку розробив Піночет зі своїм урядом. Надто мало враховується колективне «ми». Звичайно, існують групи, які орієнтовані на співпрацю, є люди, які об’єднуються заради допомоги іншим, але індивідуалізм у Чилі дуже складний і проявляється в різних формах. Прикладом цього є пенсійна реформа, у якій важливим аспектом є дух спільноти. Багато людей просто хочуть зберегти власний пенсійний фонд і нічого й чути не хочуть про справедливість поколінь». — про військовий переворот у Чилі, під час якого скинули президента від соціал-демократів Сальвадора Альєнде та до 11 березня 1990 року країною правила військова хунта на чолі з Августо Піночетом від якого постраждала сім'я в інтерв'ю IPG Journal «Це відкрита рана в наших серцях» (4 грудня 2023 року)

  •  

«Коли диктатура закінчилася, в бідності жили 48 відсотків людей, причому багато з них – у стані крайньої бідності. Відтоді різні демократичні уряди намагалися боротися з нерівністю та покращити ситуацію в суспільстві. У деяких сферах відбулися значні покращення, але нерівність все ще існує – і не лише щодо доходів, а й щодо якості основних державних послуг. Те, що ці соціальні проблеми ще не розв’язані належним чином, – одна з причин демократичної кризи та втрати довіри людей до політичних інститутів, партій та їхніх представників.

Нам потрібно бути самокритичними та розважливими, і це буде перший крок до справжнього діалогу з політичним класом. Важливо, щоб громадяни розуміли та підтримували процеси ухвалення рішень. Представницька демократія та демократична участь переживають кризу в усьому світі. Тому ми маємо створити простір для участі громадян у політиці. Під час свого президентства я працювала з комісіями, комітетами та експертними групами, щоб спробувати розробити систему, в якій було б представлено багато різних груп. Я хотіла забезпечити, щоб їхні голоси почули не лише експерти, але й групи всередині спільноти. Політика має бути для людей, а правила не мають розроблятися таким чином, щоб людям доводилося постійно пристосовуватися. Те, що корисно для однієї людини чи частини населення – певної вікової чи соціальної групи чи людей певної статі – не завжди корисно для всіх інших. У суспільстві є вразливі групи, які політика часом ігнорує. Ось чому важливо працювати в інтерсекційному підході». — про причини масових протестів, що проходять у Чилі з 2019 року в інтерв'ю IPG Journal «Це відкрита рана в наших серцях» (4 грудня 2023 року)

  •  

«Коли йдеться про нерівність, справа не лише в розбіжностях у рівні доходу, а й у таких моментах, як доступ до хорошої освіти, гідної медицини та, звичайно, справжньої соціальної мобільності. Ключовим фактором є освіта. Вона не тільки дає людям інструменти, необхідні для професійного та особистого розвитку, але й дає їм змогу знати та реалізувати свої права. Треба забезпечити громадянську освіту. Діти повинні змалечку вчитися, наскільки важливі демократія та права людини, а також вони повинні знати свої права та обов’язки як громадян, щоб зрозуміти, наскільки потрібними є діалог і громадянська участь.

Ще один ключовий фактор – справедливіший розподіл багатства. Це включає справедливе оподаткування людей, а також забезпечення гідною роботою та хорошими пенсіями. Оскільки суспільство поляризоване та жоден блок не має більшості в парламенті, важко домогтися реалізації необхідних заходів. Такі політичні процеси, як пенсійна реформа, можуть бути дуже складними. Але якщо їх просто уникати, це ставить під загрозу демократію та ще більше розділяє суспільство. Тоді люди відчувають, що політики не розв’язують їхніх справжніх проблем. У результаті довіра падає, а демократія втрачає актуальність. Який сенс йти на вибори, якщо я проявляю довіру до народних обранців, а вони не розв’язують моїх проблем?» — про можливість формування відчуття приналежності у суспільстві, в якому наростають розколи в інтерв'ю IPG Journal «Це відкрита рана в наших серцях» (4 грудня 2023 року)

  •  

«Щоб досягти прогресу в цьому складному контексті, нам необхідно знову залучити до співпраці громадян. Якщо потрібно, щоб у людей було право голосу та можливість щось ініціювати на низовому рівні, обрані представники повинні знати, що вони понесуть відповідальність за невиконані обіцянки щодо того, що потрібно народу. Коли люди просто топчуться на місці, вони втрачають надію. Але ця надія їм потрібна. Їм потрібно вірити в те, що їхнє життя може покращитися. І мати надію, що до них ставитимуться з повагою та гідністю, на які вони заслуговують. Гадаю, у всіх наших політиків є обов’язок створити більш інклюзивну, рівноправну країну». — про те, чи є вихід із кризи в Чилі в інтерв'ю IPG Journal «Це відкрита рана в наших серцях» (4 грудня 2023 року)

  •  

«Місія УВКПЛ продовжує перевірку заяв про порушення міжнародного права прав людини й міжнародного гуманітарного права. У контексті збройного нападу російської федерації на Україну багато з цих звинувачень стосуються порушень, які можуть бути визнані воєнними злочинами». — про те, що управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) збирає в Україні свідчення та докази порушень, вчинених під час російського вторгнення під час виступу на засіданні Ради Безпеки ООН Дії рф в Україні можуть бути визнані воєнними злочинами – ООН (6 травня 2022 року)

  •  

«Повідомлення, що надходять з цього та інших районів, порушують серйозні та тривожні питання про ймовірні воєнні злочини, серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини». — про те, що дані про масові вбивства у Бучі можуть свідчити про скоєння воєнних злочинів Верховний комісар ООН: Убивства в Бучі можуть бути воєнними злочинами (5 квітня 2022 року)

  •  

«Життєво важливо докласти всіх зусиль для проведення незалежного та ефективного розслідування того, що сталося у Бучі, для встановлення істини, забезпечення справедливості та відповідальності, а також відшкодування збитків та правового захисту жертв та їхніх сімей». — про заклик ексгумувати та ідентифікувати всі тіла, аби встановити точні причини смерті Верховний комісар ООН: Убивства в Бучі можуть бути воєнними злочинами (5 квітня 2022 року)

  •  

«Важливо, що всупереч запевненням, що «Талібан» захищатиме права жінок, упродовж останніх трьох тижнів жінок поступово виключали з публічної сфери». — про те, що Афганістан перебуває у новій і небезпечній фазі», коли багато жінок та представників етнічних груп та релігійних громад глибоко стурбовані через скорочення своїх прав у виступі у Раді з прав людини у Женеві В ООН розкритикували «Талібан» через порушення обіцянок у галузі прав людини (13 вересня 2021 року)

Примітки

[ред.]