Музичук Марія Олегівна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Музичук
Muzychuk-Mariya-chess-women-Lviv-2016-03-07 5736bsa HBR LUFA.jpg
Марія Музичук у 2016 році
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Музичу́к Марі́я Оле́гівна (нар. 21 вересня 1992, Стрий, Львівська область, Україна) — українська шахістка. Гросмейстер (2015), чемпіонка світу серед жінок 2015 року, дворазова чемпіонка України (2012, 2013), найкраща шахістка світу 2015 року.

Цитати[ред.]

  •  

Аби відчувати справжнє задоволення від гри потрібні результати. Треба вигравати, аби це стимулювало працювати над собою далі. Я приділяю шахам увагу щодня. По п’ять-шість годин[1].

  •  

Батьки із самого початку вирішили, що шахи будуть моєю професією. Так воно і сталося. Тато і мама дуже добре грають у шахи та є Заслуженими тренерами України. Вони здебільшого працюють із дітьми як тренери в дитячо-юнацькій спортивній школі[1].

  •  

Коли шахіст грає, він має бути повністю сконцентрований. Тож перед цим варто себе налаштувати. У кожного свій рецепт. Мені, наприклад, допомагає 20-хвилинна прогулянка до води перед партією[1]

  •  

Маю старшу на два з половиною роки сестру Ганну. Так само, як і я, вона є Міжнародним Гросмейстером. Батьки привчали нас до шахів в однаковому віці: спочатку – сестру, а згодом і мене[1].

  •  

Перемога у Чемпіонаті України з шахів серед дівчат до десяти років дала мені можливість брати участь у чемпіонатах світового рівня. Це подарувало мені чимало сил[1].

  •  

Протягом двох місяців після того, як дитина почала займатися шахами, можна вже помітити певні здібності: чи їй це подобається, чи має вона хист вираховувати наперед.
Якщо у 5-6 років дитина має до того здібності й бажання, то варто давати їй можливість займатися шахами. Через кілька років ця дитина може також стати чемпіоном або чемпіонкою світу[1].

  •  

Шахи – така гра, що не можна виштовхувати свої емоції на зовні. Важливо не показувати суперникові, як, на твою думку, проходить ця партія. Ми можемо після гри прийти у готельний номер і радіти перемозі чи шкодувати через неправильний хід, що програла партію. Цей вид спорту особливий тим, що під час гри емоцій нема[2].

  •  

Я б не сказала, що асоціювала себе з головною героїнею. Жінки насправді слабше грають у шахи від чоловіків. Такої жінки, яка б перемагала всіх чоловіків-шахістів ніколи не було. Але мені сподобалося, що у серіалі багато позитивних моментів, є багато відгуків. Сподобалася гра акторів, тому що важко, не будучи шахістом, увійти у цю атмосферу, сидіти за дошкою, передати ті емоції і рухи, як ми ведемо гру, як ми думаємо[2]. — Про мінісеріал «Ферзевий гамбіт»

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg