Мистецтво війни

Матеріал з Вікіцитат
Бамбукова книга
Вікіпедія
Вікіпедія
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:

Мистецтво війни́ (кит. 孫子兵法, дослівно: «Закони війни учителя Суня»; англ. The Art of War, «Мистецтво війни») — стародавній китайський трактат, авторство якого приписується генералу й стратегу Сунь Цзи, що жив наприкінці періоду Чуньцю або ж на початку періоду Чжаньго. Інші назви — Мистецтво Війни, Трактат Сунь Цзи, Суньцзи бінфа.

Цитати з твору[ред.]

Частина 1. Планування[ред.]

  •  

Війна — справа надзвичайної ваги для держави, справа, що визначає життя і смерть, її необхідно вивчати, неабияк пильнуючи.[1]

  •  

Командування добирають за такими чеснотами: мудрість, чесність, людяність, мужність і дисциплінованість.[2]

  •  

Використовувати сприятливі умови для здобуття найбільшої сили і впливу, виходячи з ситуації, — це я називаю стратегічною перевагою.[3]

  •  

Війна — це мистецтво брехні. Тому, якщо ти вправний, придурюйся невмілим. Якщо ти діяльний — корч із себе млявого. Якщо ти близько — вдавай, що далеко, а якщо далеко — вдавай, що близько. Якщо ворог жадібний — спокуси його жаданим об’єктом. Якщо хаотичний — захопи його. Якщо ворог діє ефективно — будь обачним. Якщо супротивник могутній — уникай його. Якщо його легко розгнівити — вдавайся до провокування. Якщо знаєш про низьку самооцінку нападника — роздмухай його зухвалість. Якщо ворог відпочив — виснаж його. Якщо в його лавах злагода — посій там ворожнечу. Нападай на супостата там і тоді, де й коли він неготовий. З’являйся там, де на тебе не чекають.[4]

  •  

Сторона з більшою кількістю переможних сценаріїв виграє. Сторона, що має їх менше, програє. Той, хто не планує, прирікає себе на очевидну поразку.[4]

Частина 2. Провадження бою[ред.]

  •  

Тільки коли ти маєш на руках 1000 шматків срібла щодня, можеш мобілізувати військо.[5]

  •  

Розпочинаючи герць, шукай швидкої перемоги. Якщо бій затягнеться — зброя притупиться, військо деморалізується.[5]

  •  

Я ще ніколи не бачив ознак май­стерності й переможності в довгій кампанії. Не було ще країни, яка б виграла від тривалої війни.[6]

  •  

Постачання армії на далекі відстані виснажує державу та збіднює людей.[6]

  •  

Найліпший командир зробить усе від нього залежне, аби прогодувати свою армію з ворожої землі. Одна міра спожитого чужого харчу дорівнює двадцятьом своїм.[6]

  •  

Із захопленими в полон вояками поводься добре, щоби потім їх використати.[7]

  •  

Найважливіше на війні — швидка звитяга, а не затяжні кампанії.[7]

Частина 3. Планування атаки[ред.]

  •  

Мистецтво війни полягає в тому, щоб загарбати чужу державу неушкодженою; зруйнувати ворожу країну — гірший сценарій... Ліпше полонити супротивну дивізію, ніж сплюндрувати її.[8]

  •  

Той, хто здобув сто перемог у ста поєдинках — не герой; геройство — підкорити антагоністське військо взагалі без боротьби. І тому неперевершена військова стратегія — зруйнувати плани й стратегії супротивника, дещо слабша — атакувати ворожі союзи та сув’язі; ще гірша — нападати на армію ворога; і найгірша — кидатися на укріплені мурами міста.[8]

  •  

Досвідчений воєначальник підкорює супротивне військо без бою, бере муровані міські фортеці, не атакуючи, завойовує ворожу державу без затяжної війни.[9]

  •  

Якщо твоїх сил удесятеро більше, оточи ворога. Якщо твоя міць уп’ятеро переважає супротивну, нападай. Маєш подвійну перевагу — вдайся до поділу протиборчого війська. Якщо в тебе й ворога однаково моці, бийся з ним; якщо твоїх бійців менше — уникай битви. Якщо тобі бракує сил, щоб зрівнятися з антагоністом, — утікай.[9]

  •  

Воєначальник — це опертя держави.[9]

  •  

Є два способи, якими правитель може завдати шкоди своїй армії: наказати йти вперед, не усвідомлюючи, що йти вперед вона не може, або наказати відступати, не розуміючи, що військо не готове до відступу.[10]

  •  

Щойно армія стає збентеженою, а імператор утрачає довіру своїх людей, чекай агресії від сусідніх правителів.[11]

  •  

Той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни; той, хто не знає ворога, але знає себе, інколи виграє, а інколи програє; той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію.[11]

Частина 4. Стратегiчнi позицiї[ред.]

  •  

Непереможність залежить від тебе, вразливість ворога — від нього. Тому особа, що має бойовий досвід, здатна зробити себе нездоланною, але не може гарантовано змусити ворога бути подоланим.[12]

  •  

У становищі, коли не можеш виграти, — захищайся, якщо хочеш виграти — мусиш нападати. Якщо не маєш досить солдатів — боронися, а якщо маєш — атакуй.[12]

  •  

Бездоганність означає, що успішний боєць діє там, де звитяга певна, й завойовує ворога, що вже програв. Через те майстер бою обирає позицію, де поразка неможлива, й не марнує свого шансу взяти гору над супостатом. А отже, успішна армія вступає в бій тільки після того, як забезпечить собі умови для тріумфу, а подужане військо шукає перемоги лише по тому, як вступило в сутичку.[13]

  •  

Умови мистецтва війни такі: перша — розрахунки; друга — обсяг ресурсів; третя — кількість солдатів; четверта — баланс сил; і п’ята — можливість перемогти. Розрахунки висновують з терену, обсяг ресурсів — з розрахунків, кількість солдатів — з обсягу ресурсів, баланс сил — з кількості солдатів, а можливість перемогти ґрунтується на балансі сил.[13]

Частина 5. Сила[ред.]

  •  

Наказувати великій армії — те саме, що й кільком воякам, це питання організації комунікацій.[14]

  •  

Удавай, що ти в безладі, коли добре організований; корч із себе боягуза, якщо сміливий, прикидайся слабким, коли тебе сповнюють сили.[15]

Частина 6. Слабкi i сильнi сторони[ред.]

  •  

Коли ворог відпочив — утомлюй його, коли він наїджений — виснаж його голодом, а коли добре налаштований і врівноважений — змусь його рухатися.[16]

  •  

Коли нападаємо, ми гарантовано переможемо, позаяк наступаємо на місце, що не обороняється ворогом. Коли ж боронимося, то не можемо бути переможеними, оскільки захищаємо місце, на яке складно напасти.[16]

  •  

Намагаючись захиститися всюди, недруг по всіх усюдах і охляне.[17]

  •  

Найвищий стандарт використання військ полягає у відсутності позиції... всім відомо, що я зробив, аби перемогти, але ніхто не знає, які методи та стратегії я застосовував.[18]

  •  

Виграшних стратегій ніколи не повторюють, їх пристосовують відповідно до нескінченно змінних ситуацій. Принципи використання військ подібні до води — це їй властиво уникати висоти й текти донизу. Звитяжні війська ухиляються від сили й нападають на слабкість.[19]

Частина 7. Воєннi змагання[ред.]

  •  

Ми робимо шлях нашого протиборця непрямим, заманюючи його маленькими принадами. У такий спосіб хоч і ви­йдемо­­ пізніше, та дійдемо раніше за ворога.[20]

  •  

Той, хто не має місцевих провідників, не зможе скористатися перевагами місцевості. Армія, що вводить в оману, переможе.[21]

  •  

У русі ти повинен бути швидшим за вітер, а в повільному марші — спокійним і таємничим, як ліс; коли нападаєш, мусиш бути нищівним, як вогонь; отаборившись, стань незворушним, як гора; незбагненності позич у темряви, а разючості — у блискавки і грому.[21]

  •  

Мета вдавання до гонгів, барабанів та сигнальних прапорів — об’єднати вуха та очі. Коли все вояцтво об’єднане в одне ціле, сміливці не атакуватимуть, а боягузи не зможуть утекти.[22]

  •  

На початку протистояння дух армії високий, усередині бою він млявішає, а наприкінці той дух ви­снажений.[22]

  •  

Оточивши супротивника, завжди залишай йому змогу до відхідного шляху. Не тисни на протиборця, що перебуває в безвиході.[23]

Частина 8. Мiнливостi й пристосування[ред.]

  •  

Є дороги, якими не треба пересуватись, є ворожі армії, на які не треба нападати, є міста, що їх не варто брати, є місця, за які не слід змагатися, є накази, яких не належить виконувати.[24]

  •  

Не сподівайся, що ворог не прийде, а покладайся на свою готовність при зустрічі з ними. Не годиться сподіватися, що недруг не нападе, належить зробити себе непереможним.[25]

Частина 9. Просування армiї[ред.]

  •  

Розміщуючи армію, оцінюй ворога; переходячи гори, тримайся долини; розташовуй військо на добре освітленій сонцем височині. Не бери окупованої супротивником висоти штурмом.[26]

  •  

Коли через річку переправляється ворог, не нападай на нього у воді, спершу дозволь половині армії вийти на берег, і лише тоді чини напад.[26]

  •  

Якщо ворожі слова покірні та смиренні, а військові приготування посилюються, ворог лаштується напасти. Коли супостат послуговується зухвалими та грубими словами й удає, що нападатиме, — він ладнається відступити.[27]

  •  

Якщо ворог просить перемир’я, ще не зазнавши поразки в бою, очікуйте на те, що він щось надумав.[27]

  •  

Генерал розмовляє зі своїми підлеглими приглушено й сумирно — він утратив їхню підтримку. Надміру роздає нагороди — не знає, що робити. Генералове ж удавання до багатьох покарань засвідчує, що він перебуває у стані збентеження. Спочатку генерал лютує щодо своїх підлеглих, а потім їх боїться — про такого воєначальника можна сказати, що він нерозумний і невдатний.[28]

  •  

Кількість вояків не є вирішальною перевагою, тому не варто нападати навально, покладаючись тільки на чисельність.[28]

  •  

Якщо накази виконують регулярно, то це означає, що між вояками та командиром панує довіра.[29]

Частина 10. Форми мiсцевостi[ред.]

  •  

Військо може страждати від утрати позиції, несубординації, повної поразки, хаосу, неорганізованості, відступу. Усі названі шість бід зумовлені не природою, а помилками генерала.[30]

  •  

Коли вояки сильні, а командир слабкий, то маємо несубординацію. Поєднання ж сили командира та слабкості солдатів призводить до повної поразки.[30]

  •  

Якщо звитяга в баталії певна й гарантована, а імператор наказує не битися — ти зобов’язаний битися! Коли ж у змаганні ти не бачиш вікторії, а імператор наказує воювати — тоді не воюй! Генерал нападає не заради слави, відступає не через острах, єдине, про що він дбає — захистити людей і бути корисним імператорові. Такий генерал є скарбoм для держави.[31]

Частина 11. Дев’ять видiв мiсцевостi для бою[ред.]

  •  

В домашньому місці не бийся; на підходах до ворога не зупиняйся; якщо протиборець захопив вирішальне місце — не нападай на нього; у місці, зручному для комунікацій, не допускай розривів у війську. У місці зіткнення стратегічних інтересів мусиш спробувати створити спілки. У важливому місці в глибині ворожої території грабуй і руйнуй його запаси. Місце, складне для пересування, потрібно перейти швидко. У місці, де можуть оточити, використовуй стратегії. У місці смерті — воюй![32]

  •  

Коли тебе спитають: «Якщо незабаром з’явиться велике й добре організоване військо супротивника, як з ним поводитись?» — відповідь має бути така: «Спочатку візьми силоміць те, що вони цінують найбільше».[32]

  •  

Швидкість — найважливіша річ у використанні армії. Скористайся шансом, коли ворог не готовий. Іди шляхами, на яких тебе не очікують. Нападай там, де неприятель не борониться.[33]

  •  

Кидай своїх солдатів у місце, де немає виходу, тоді навіть смерть не змусить їх відступити. Коли вояки не бояться померти, вони докладуть максимальних зусиль, щоб вистояти. Коли воїни в дуже небезпечному місці — вони втрачають почуття страху. А коли нікуди втікати, їхній бойовий дух твердий.[34]

  •  

Той, хто знається на веденні війни, може вести всю армію як одну особу. Він позбавляє воїнів вибору. Мистецтво генерала полягає в тому, щоб ніхто не знав, про що він думає.[35]

  •  

Коли він [генерал] дає бойове завдання, то ніби підводить своїх людей до драбини, змушує їх високо піднятися, а драбину забирає, щоб відрізати шляхи відступу.[35]

  •  

Майстерність використовування армії полягає в тому, аби ґрунтовно знати ворожі мотиви й зусилля, щоб зуміти скерувати всю снагу війська в одному напрямку.[36]

  •  

Коли ухвалено рішення про час початку війни, закрий усі входи в країну, припини видавати візи, поклади край спілкуванню з дипломатами розсвареної з вами сторони. Ретельно сплануй воєнні справи у штабі. Якщо ворог дав тобі шанс, швидко його використай. Спочатку нападай на найважливіше місце недруга й не домовляйся з ним про дату двобою.[36]

Частина 12. Вогняний напад[ред.]

  •  

Не маєш потенційної переваги — не дій. Не бачиш очевидної перемоги — не використовуй армії. Нема необхідності — не посилай війська битися. Імператорові не належить мобілізовувати вояків у гніві; генералові не годиться розпочинати бою, лютуючи.[37]

Частина 13. Використання шпигунiв[ред.]

  •  

У війську ніхто не може бути ближчим до командування за шпигунів. Нікого не можна нагороджувати щедріше, ніж їх. Від них нема нічого прихованого.[38]

  •  

Розвідницька діяльність — найважливіша на війні, і вся армія покладається на неї у своїх стратегіях і діях.[39]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Сунь-дзи. Мистецтво війни; Пер. з китайської: Сергій Лесняк. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 112 с. — ISBN 978-617-679-145-4