Мистецтво війни
Мистецтво війни́ (кит. 孫子兵法, дослівно: «Закони війни учителя Суня»; англ. The Art of War, «Мистецтво війни») — стародавній китайський трактат, авторство якого приписується генералу й стратегу Сунь Цзи, що жив наприкінці періоду Чуньцю або ж на початку періоду Чжаньго. Інші назви — Мистецтво Війни, Трактат Сунь Цзи, Суньцзи бінфа.
Цитати з твору
[ред.]Частина 1. Планування
[ред.]Війна — справа надзвичайної ваги для держави, справа, що визначає життя і смерть, її необхідно вивчати, неабияк пильнуючи.[1] |
Командування добирають за такими чеснотами: мудрість, чесність, людяність, мужність і дисциплінованість.[2] |
Використовувати сприятливі умови для здобуття найбільшої сили і впливу, виходячи з ситуації, — це я називаю стратегічною перевагою.[3] |
Війна — це мистецтво брехні. Тому, якщо ти вправний, придурюйся невмілим. Якщо ти діяльний — корч із себе млявого. Якщо ти близько — вдавай, що далеко, а якщо далеко — вдавай, що близько. Якщо ворог жадібний — спокуси його жаданим об’єктом. Якщо хаотичний — захопи його. Якщо ворог діє ефективно — будь обачним. Якщо супротивник могутній — уникай його. Якщо його легко розгнівити — вдавайся до провокування. Якщо знаєш про низьку самооцінку нападника — роздмухай його зухвалість. Якщо ворог відпочив — виснаж його. Якщо в його лавах злагода — посій там ворожнечу. Нападай на супостата там і тоді, де й коли він неготовий. З’являйся там, де на тебе не чекають.[4] |
Сторона з більшою кількістю переможних сценаріїв виграє. Сторона, що має їх менше, програє. Той, хто не планує, прирікає себе на очевидну поразку.[4] |
Частина 2. Провадження бою
[ред.]Тільки коли ти маєш на руках 1000 шматків срібла щодня, можеш мобілізувати військо.[5] |
Розпочинаючи герць, шукай швидкої перемоги. Якщо бій затягнеться — зброя притупиться, військо деморалізується.[5] |
Я ще ніколи не бачив ознак майстерності й переможності в довгій кампанії. Не було ще країни, яка б виграла від тривалої війни.[6] |
Постачання армії на далекі відстані виснажує державу та збіднює людей.[6] |
Найліпший командир зробить усе від нього залежне, аби прогодувати свою армію з ворожої землі. Одна міра спожитого чужого харчу дорівнює двадцятьом своїм.[6] |
Із захопленими в полон вояками поводься добре, щоби потім їх використати.[7] |
Найважливіше на війні — швидка звитяга, а не затяжні кампанії.[7] |
Частина 3. Планування атаки
[ред.]Мистецтво війни полягає в тому, щоб загарбати чужу державу неушкодженою; зруйнувати ворожу країну — гірший сценарій... Ліпше полонити супротивну дивізію, ніж сплюндрувати її.[8] |
Той, хто здобув сто перемог у ста поєдинках — не герой; геройство — підкорити антагоністське військо взагалі без боротьби. І тому неперевершена військова стратегія — зруйнувати плани й стратегії супротивника, дещо слабша — атакувати ворожі союзи та сув’язі; ще гірша — нападати на армію ворога; і найгірша — кидатися на укріплені мурами міста.[8] |
Досвідчений воєначальник підкорює супротивне військо без бою, бере муровані міські фортеці, не атакуючи, завойовує ворожу державу без затяжної війни.[9] |
Якщо твоїх сил удесятеро більше, оточи ворога. Якщо твоя міць уп’ятеро переважає супротивну, нападай. Маєш подвійну перевагу — вдайся до поділу протиборчого війська. Якщо в тебе й ворога однаково моці, бийся з ним; якщо твоїх бійців менше — уникай битви. Якщо тобі бракує сил, щоб зрівнятися з антагоністом, — утікай.[9] |
Воєначальник — це опертя держави.[9] |
Є два способи, якими правитель може завдати шкоди своїй армії: наказати йти вперед, не усвідомлюючи, що йти вперед вона не може, або наказати відступати, не розуміючи, що військо не готове до відступу.[10] |
Щойно армія стає збентеженою, а імператор утрачає довіру своїх людей, чекай агресії від сусідніх правителів.[11] |
Той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни; той, хто не знає ворога, але знає себе, інколи виграє, а інколи програє; той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію.[11] |
Частина 4. Стратегiчнi позицiї
[ред.]Непереможність залежить від тебе, вразливість ворога — від нього. Тому особа, що має бойовий досвід, здатна зробити себе нездоланною, але не може гарантовано змусити ворога бути подоланим.[12] |
У становищі, коли не можеш виграти, — захищайся, якщо хочеш виграти — мусиш нападати. Якщо не маєш досить солдатів — боронися, а якщо маєш — атакуй.[12] |
Бездоганність означає, що успішний боєць діє там, де звитяга певна, й завойовує ворога, що вже програв. Через те майстер бою обирає позицію, де поразка неможлива, й не марнує свого шансу взяти гору над супостатом. А отже, успішна армія вступає в бій тільки після того, як забезпечить собі умови для тріумфу, а подужане військо шукає перемоги лише по тому, як вступило в сутичку.[13] |
Умови мистецтва війни такі: перша — розрахунки; друга — обсяг ресурсів; третя — кількість солдатів; четверта — баланс сил; і п’ята — можливість перемогти. Розрахунки висновують з терену, обсяг ресурсів — з розрахунків, кількість солдатів — з обсягу ресурсів, баланс сил — з кількості солдатів, а можливість перемогти ґрунтується на балансі сил.[13] |
Частина 5. Сила
[ред.]Наказувати великій армії — те саме, що й кільком воякам, це питання організації комунікацій.[14] |
Удавай, що ти в безладі, коли добре організований; корч із себе боягуза, якщо сміливий, прикидайся слабким, коли тебе сповнюють сили.[15] |
Частина 6. Слабкi i сильнi сторони
[ред.]Коли ворог відпочив — утомлюй його, коли він наїджений — виснаж його голодом, а коли добре налаштований і врівноважений — змусь його рухатися.[16] |
Коли нападаємо, ми гарантовано переможемо, позаяк наступаємо на місце, що не обороняється ворогом. Коли ж боронимося, то не можемо бути переможеними, оскільки захищаємо місце, на яке складно напасти.[16] |
Намагаючись захиститися всюди, недруг по всіх усюдах і охляне.[17] |
Найвищий стандарт використання військ полягає у відсутності позиції... всім відомо, що я зробив, аби перемогти, але ніхто не знає, які методи та стратегії я застосовував.[18] |
Виграшних стратегій ніколи не повторюють, їх пристосовують відповідно до нескінченно змінних ситуацій. Принципи використання військ подібні до води — це їй властиво уникати висоти й текти донизу. Звитяжні війська ухиляються від сили й нападають на слабкість.[19] |
Частина 7. Воєннi змагання
[ред.]Ми робимо шлях нашого протиборця непрямим, заманюючи його маленькими принадами. У такий спосіб хоч і вийдемо пізніше, та дійдемо раніше за ворога.[20] |
Той, хто не має місцевих провідників, не зможе скористатися перевагами місцевості. Армія, що вводить в оману, переможе.[21] |
У русі ти повинен бути швидшим за вітер, а в повільному марші — спокійним і таємничим, як ліс; коли нападаєш, мусиш бути нищівним, як вогонь; отаборившись, стань незворушним, як гора; незбагненності позич у темряви, а разючості — у блискавки і грому.[21] |
Мета вдавання до гонгів, барабанів та сигнальних прапорів — об’єднати вуха та очі. Коли все вояцтво об’єднане в одне ціле, сміливці не атакуватимуть, а боягузи не зможуть утекти.[22] |
На початку протистояння дух армії високий, усередині бою він млявішає, а наприкінці той дух виснажений.[22] |
Оточивши супротивника, завжди залишай йому змогу до відхідного шляху. Не тисни на протиборця, що перебуває в безвиході.[23] |
Частина 8. Мiнливостi й пристосування
[ред.]Є дороги, якими не треба пересуватись, є ворожі армії, на які не треба нападати, є міста, що їх не варто брати, є місця, за які не слід змагатися, є накази, яких не належить виконувати.[24] |
Не сподівайся, що ворог не прийде, а покладайся на свою готовність при зустрічі з ними. Не годиться сподіватися, що недруг не нападе, належить зробити себе непереможним.[25] |
Частина 9. Просування армiї
[ред.]Розміщуючи армію, оцінюй ворога; переходячи гори, тримайся долини; розташовуй військо на добре освітленій сонцем височині. Не бери окупованої супротивником висоти штурмом.[26] |
Коли через річку переправляється ворог, не нападай на нього у воді, спершу дозволь половині армії вийти на берег, і лише тоді чини напад.[26] |
Якщо ворожі слова покірні та смиренні, а військові приготування посилюються, ворог лаштується напасти. Коли супостат послуговується зухвалими та грубими словами й удає, що нападатиме, — він ладнається відступити.[27] |
Якщо ворог просить перемир’я, ще не зазнавши поразки в бою, очікуйте на те, що він щось надумав.[27] |
Генерал розмовляє зі своїми підлеглими приглушено й сумирно — він утратив їхню підтримку. Надміру роздає нагороди — не знає, що робити. Генералове ж удавання до багатьох покарань засвідчує, що він перебуває у стані збентеження. Спочатку генерал лютує щодо своїх підлеглих, а потім їх боїться — про такого воєначальника можна сказати, що він нерозумний і невдатний.[28] |
Кількість вояків не є вирішальною перевагою, тому не варто нападати навально, покладаючись тільки на чисельність.[28] |
Якщо накази виконують регулярно, то це означає, що між вояками та командиром панує довіра.[29] |
Частина 10. Форми мiсцевостi
[ред.]Військо може страждати від утрати позиції, несубординації, повної поразки, хаосу, неорганізованості, відступу. Усі названі шість бід зумовлені не природою, а помилками генерала.[30] |
Коли вояки сильні, а командир слабкий, то маємо несубординацію. Поєднання ж сили командира та слабкості солдатів призводить до повної поразки.[30] |
Якщо звитяга в баталії певна й гарантована, а імператор наказує не битися — ти зобов’язаний битися! Коли ж у змаганні ти не бачиш вікторії, а імператор наказує воювати — тоді не воюй! Генерал нападає не заради слави, відступає не через острах, єдине, про що він дбає — захистити людей і бути корисним імператорові. Такий генерал є скарбoм для держави.[31] |
Частина 11. Дев’ять видiв мiсцевостi для бою
[ред.]В домашньому місці не бийся; на підходах до ворога не зупиняйся; якщо протиборець захопив вирішальне місце — не нападай на нього; у місці, зручному для комунікацій, не допускай розривів у війську. У місці зіткнення стратегічних інтересів мусиш спробувати створити спілки. У важливому місці в глибині ворожої території грабуй і руйнуй його запаси. Місце, складне для пересування, потрібно перейти швидко. У місці, де можуть оточити, використовуй стратегії. У місці смерті — воюй![32] |
Коли тебе спитають: «Якщо незабаром з’явиться велике й добре організоване військо супротивника, як з ним поводитись?» — відповідь має бути така: «Спочатку візьми силоміць те, що вони цінують найбільше».[32] |
Швидкість — найважливіша річ у використанні армії. Скористайся шансом, коли ворог не готовий. Іди шляхами, на яких тебе не очікують. Нападай там, де неприятель не борониться.[33] |
Кидай своїх солдатів у місце, де немає виходу, тоді навіть смерть не змусить їх відступити. Коли вояки не бояться померти, вони докладуть максимальних зусиль, щоб вистояти. Коли воїни в дуже небезпечному місці — вони втрачають почуття страху. А коли нікуди втікати, їхній бойовий дух твердий.[34] |
Той, хто знається на веденні війни, може вести всю армію як одну особу. Він позбавляє воїнів вибору. Мистецтво генерала полягає в тому, щоб ніхто не знав, про що він думає.[35] |
Коли він [генерал] дає бойове завдання, то ніби підводить своїх людей до драбини, змушує їх високо піднятися, а драбину забирає, щоб відрізати шляхи відступу.[35] |
Майстерність використовування армії полягає в тому, аби ґрунтовно знати ворожі мотиви й зусилля, щоб зуміти скерувати всю снагу війська в одному напрямку.[36] |
Коли ухвалено рішення про час початку війни, закрий усі входи в країну, припини видавати візи, поклади край спілкуванню з дипломатами розсвареної з вами сторони. Ретельно сплануй воєнні справи у штабі. Якщо ворог дав тобі шанс, швидко його використай. Спочатку нападай на найважливіше місце недруга й не домовляйся з ним про дату двобою.[36] |
Частина 12. Вогняний напад
[ред.]Не маєш потенційної переваги — не дій. Не бачиш очевидної перемоги — не використовуй армії. Нема необхідності — не посилай війська битися. Імператорові не належить мобілізовувати вояків у гніві; генералові не годиться розпочинати бою, лютуючи.[37] |
Частина 13. Використання шпигунiв
[ред.]У війську ніхто не може бути ближчим до командування за шпигунів. Нікого не можна нагороджувати щедріше, ніж їх. Від них нема нічого прихованого.[38] |
Розвідницька діяльність — найважливіша на війні, і вся армія покладається на неї у своїх стратегіях і діях.[39] |
Примітки
[ред.]- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 15
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 16
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 16-17
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 17
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 18
- ↑ а б в Сунь-дзи, 2015, с. 19
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 20
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 21
- ↑ а б в Сунь-дзи, 2015, с. 22
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 22-23
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 23
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 24
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 25
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 26
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 27
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 29
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 31
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 82
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 32
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 33
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 34
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 35
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 36
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 37
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 38
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 39
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 41
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 42
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 43
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 45
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 46
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 48
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 48-49
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 49
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 50
- ↑ а б Сунь-дзи, 2015, с. 52
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 54
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 56
- ↑ Сунь-дзи, 2015, с. 57
Джерела
[ред.]- Сунь-дзи. Мистецтво війни; Пер. з китайської: Сергій Лесняк. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 112 с. — ISBN 978-617-679-145-4
