Мензатюк Зірка Захаріївна
| Зірка Мензатюк | |
.jpg)
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Зі́рка Заха́ріївна Мензатю́к — українська письменниця, казкарка, журналістка
З творів
[ред.]Козаків перемогли. Але не покорили! Вони гинули не піддавшись, не схилившись, лишаючи по собі невмирущу славу![1] — Таємниця козацької шаблі |
Бувають роздуми, які вголос краще не висловлювати. Коли мама називає тебе поросям, то це, якшо поміркувати, зовсім не образливо, а навіть дотепно. Бо ким виявляється мама поросяти? [2] — Таємниця козацької шаблі |
Україна прокидається! Виринає після трьохсотлітнього сну, ніби втрачена Атлантида. Гей, Європо! Ми живі! Ми знову є! І будемо! [3] — Як я руйнувала імперію |
...його мало не виключили з піонерів… за червоні штани… кольору революції — Як я руйнувала імперію |
Латиші захищають свою культуру... свою мову... А ми? Мені теж дорога моя мова! Я теж хочу, щоб вона не пропала, щоб з нас витравлювала ся єдина радянська спільнота... Один гомосовєтікус від Москви до самих до окраїн... Безликий, безмозкий, слухняний со-вок! — Як я руйнувала імперію (слова мами Яринки) |
Вік живи – вік гризи. От у чому суть! — «Щоденник гусені» |
Це незбагненно, але є створіння, які не знають, що світ – прегарний — «Щоденник щеврика» |
«У світі як мудро все влаштовано… В ньому кожен комусь потрібен. Кожен знайде кого зігріти. Кожен має для кого стати дужим, мужнім і ласкавим – ось який гарний, доладний світ! — «Щоденник» |
Мій сусід зліва має кота, а сусід справа має собаку. У знайомого кобзаря Богдана стоїть вулик на бал-коні на самісінькому Хрещатику, і бджоли носять йому добрий мед з хрещатицьких лип та кашта-нів. А в мене житиме кізка! [4] — Київські казки |
Про природу
[ред.]Природа може бути (якщо не відвертатися від неї) великим учителем. Вона не нав’язує готових висновків на відміну від телевізора, але спонукає замислитися, налаштовує на лад і гармонію. І, щоб відчувати її, не конче втікати з мегаполісів – сонце сходить і в місті, і весна там теж настає[5] |
Любов до квітів – це теж одна зі складових української ідентичності, це шлях до екологічної культури[6] |
Про читача, читання
[ред.]Треба відчути насамперед душу дитини, спробувати розібратися, що сьогодні найбільше хвилює маленького читача, чим він переймається… Адже дитина має такий само складний духовний світ як і доросла людина. Різниця полягає лише у тому, що доросла людина самостійно знайде відповіді на складні питання, дитина – ні… Дитина вчиться розуміти навколишній світ через дружбу зі своїми однолітками, ставленням до неї батьків, вчителів… І через друковане слово, через книгу їй потрібно підказати, де і як шукати правильне рішення… [7] |
Казка – це зерно, яке завтра проросте! А посівним матеріалом не можна нехтувати! [8] |
Для багатьох дорослих дядь і тьоть, у тому числі й письменників, світ підлітків – це така собі terra incognita, звідки ми давно пішли і не знаємо, що там діється. Якщо в героях «дорослої» літератури можна змальовувати а хоч би й себе коханого – свої вподобання, переживання, і читачеві то буде цікаво, то у творах для підлітків такий «номер» не пройде. Тут потрібне перевтілення. Потрібні знання про цю «землю невідому», в яку нас не поспішають впускати». |
Екран яскравіший, барвистіший, на ньому готова картинка, там не треба напружуватися, не треба нічого уявляти, як при читанні (то ж бо й біда, що не треба!). Тому за читання доводиться боротися, мобілізовуючи всю свою вигадливість, щоб заінтригувати дитину.[9] |
Бурхливі події останнього часу не тільки ставлять складні запитання, а й дають відповіді. Зустрічаючись з дітьми в школах, я часом починала сумніватися: чи не пишу про застарілі, віджилі речі? Малі читачі не відриваються від комп'ютерів, а я їм – про красу природи; вони переймаються марками автомобілів, поїздками за кордон, тобто тим, що залежить від грошей, а я їм – про духовність, щирість, любов... І от виникає Майдан, починаються бої на Сході, і все постає в абсолютно іншому світлі. Молоді хлопці кладуть свої гарячі голови за те, щоб Україна мала порядну владу. Успішний бізнесмен, батько трьох дітей, кидає все і йде добровольцем боронити Україну. Вічні категорії, такі як порядність, чесність, жертовність, вірність не вийшли з ужитку і не втратили своєї ціни. [10] — з інтерв'ю порталу ГУРТ 13 грудня 2015 року |
Потрібно пам’ятати, що, попри війну з Росією, ми, дитячі автори, не маємо права у своїх текстах виховувати ненависть до росіян. У книжках ми маємо говорити про супротивників, але дотримуватись балансу, щоб виховати не ворожість до інших, а гордість за своє.[11] |
Діти – люди зайняті, їхнім часом варто дорожити. Тому мені подобається навантажувати книжку по максимуму, писати про важливі, на перший погляд недитячі речі. Я розумію, що сама собі ускладнюю життя, але тим приємніше, коли з нелегким завданням вдається впоратися.[12] |
Про Україну
[ред.]Україна – найцікавіша, найромантичніша й наймістичніша країна у світі. Ми маємо глибоку і багату історію, міфологію, нам є чим пишатися, є що показати світові. Ми намагалися про це розповісти. І ще – допомогти доторкнутися до України романтичної, загадкової і прекрасної. |
…якщо ми, українці, цікаві світові, то саме своєю неповторністю, своєю самобутньою культурою, звичаями, традиціями <…>. Тому в своїх казках я пишу про вічні цінності українського народу <…>. У святах багато казкового, чарівного! <…> А хіба не варті казок свято Івана Купала, коли зілля набирається найбільшої сили, або повна краси й поезії Зелена неділя, в якій можна віднайти загублену гармонію життя, і Різдво, і Спаса та Маковія, і чимало інших свят? Вони прикрашали моє дитинство, без них життя втратило б свої найяскравіші барви, тому бережімо їх![13] |
Коли розмовляємо рідною мовою, ми звучимо в унісон зі своєю землею![14] |
Про дітей
[ред.]Дитина… сприймає світ як диво, не тримає зла. Цього потрібно повчитися і нам, дорослим. Дитячий письменник повинен більше бути дитиною, аніж пересічний дорослий. Ні, не треба розповідати вигадки. Слід говорити про важливі речі… Але високі цінності слід заховати глибоко та ретельно. Так, щоб маленький читач зміг сам їх усвідомити. [15] |
Про себе
[ред.]найдорожчий скарб, який дістала від своїх мудрих батьків – уміння любити. Любити Бога, Україну, людей, давнину й сучасність, пташку і квітку.[16] |
«З самого малечку я росла серед живого зеленого світу, оскільки народилася в селі. А це – хата у вінку дикого винограду, квітники навколо двору, великий старий сад, у який прибувала вода, коли розливався Прут[17] |
На власній долі я переконалася, що успіх — не надто полохливий птах. Його можна упіймати. Щастя — досяжне, просто треба вміти його відчувати. Тож бажаю усім-усім своїм читачам, щоб вони здобували успіхи. І, звичайно, були щасливими! [18] |
Про її творчість
[ред.]Творчість Зірки Мензатюк майже вся проникнута національним колоритом. Персонажі її малої прози – це виразні архетипи, які стають яскравими індивідуальностями для вивчення ментальності української людини, її національної ідентичності[19] |
|||||
Олеся Перетята |
Гармонія й рівновага художнього світу в казках Зірки Мензатюк досягається завдяки особливій авторській позиції, що фокусує ідею створення своєрідного казкового світу, в якому немає місця злу, заздрощам, байдужості, а цінуються гармонія, краса, добро, любов до ближнього.[20] |
|||||
Віталіна Кизилова |
Виноски
[ред.]- ↑ Мензатюк З. Таємниця козацької шаблі : пригодницька повість: для дітей мол. шк. віку / Зірка Мензатюк. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2006. – 160 с
- ↑ Мензатюк З. Таємниця козацької шаблі : пригодницька повість: для дітей мол. шк. віку / Зірка Мензатюк. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2006. – 160 с
- ↑ Мензатюк З. Як я руйнувала імперію: Книги для підлітків/ Зірка Мензатюк. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2014. – 272 с
- ↑ Мензатюк З. Київські казки / Зірка Мензатюк. — Л. : Вид-во Старого Лева, 2006. — 95 с.
- ↑ Куманська Ю. О. Любов, до світу з’являється лише тоді, коли безкінечно полюбиш рідну землю: Зірка Мензатюк та екологічне натхнення.
- ↑ [barabooka.com.ua/zirka-menzatjuk-pro-kiivski-knizhki-kviti-i-shhastya/ Зірка Мензатюк про «київські» книжки, квіти і щастя]
- ↑ Шумило Н. Під знаком національної самобутності. – К.: Задруга, 2003. – С.257., с. 239
- ↑ Шумило Н. Під знаком національної самобутності. – К.: Задруга, 2003. – С.257., с. 257
- ↑ Зірка Мензатюк: «Хай діти читають те, що хочуть, – хтось казки, а хтось пізнавальну літературу»
- ↑ Зірка Мензатюк: «Хай діти читають те, що хочуть, – хтось казки, а хтось пізнавальну літературу»
- ↑ Зірка Мензатюк: «Головне, що з’явилась інша молодь»
- ↑ Письменниця Зірка Мензатюк: діти – люди зайняті
- ↑ Яскраве світло казок Зірки Мензатюк. Пам’ятка для читачів молодшого шкільного віку / уклад. Н. Гажаман. — К., 2008. — 29 с.
- ↑ Зірка Мензатюк: «Коли розмовляємо рідною мовою, ми звучимо в унісон зі своєю землею!»
- ↑ http://www.chl.kiev.ua/default.aspx?id=5828 Сучасна література для дітей : огляд]
- ↑ Мензатюк З. Дочка Троянди. Дитяча література. Твори українських письменників ІІ пол. ХХ – початку ХХІ століть / упоряд. Н.І. БогданецьБілоскаленко. Київ : Видавничий Дім «Слово», 2011. С. 330–340.
- ↑ Куманська Ю. О. Любов, до світу з’являється лише тоді, коли безкінечно полюбиш рідну землю: Зірка Мензатюк та екологічне натхнення.
- ↑ Зірка Мензатюк: «Хай діти читають те, що хочуть, – хтось казки, а хтось пізнавальну літературу»
- ↑ Проблема національної ідентичності в українській дитячій літературі кінця ХХ – початку ХХІ ст. в естетичному та психологічному дискурсах (на матеріалі творчості З. Мензатюк)
- ↑ Християнсько-релігійний дискурс української прозової літературної казки другої половини ХХ–початку ХХІ століття
Література
[ред.]- Мензатюк, Зірка. Ангел Золоте Волося / З. Мензатюк // Вид. 2-ге, перероблене. – Львів: ВД Старого Лева, 2014. – 128 с.
- Мензатюк, Зірка. Арніка: казка / З. Мензатюк // Київ: Веселка, 1993. – 16 с.
- Мензатюк, Зірка. Зелені чари: оповідання / З. Мензатюк // Чернівці: Букрек, 2012.– 176 с.
- Мензатюк, Зірка. Зварю тобі борщику / З. Мензатюк // Львів: ВД Старого Лева, 2013. – 58 с.
- Мензатюк, Зірка. Катрусини скарби: оповідання для молодшого шкільного віку /З. Мензатюк // Вид. 2-ге. - Чернівці: Букрек, 2015. – 40 с.
- Мензатюк, Зірка. Наші церкви: Історія, дива, легенди / Київ: Соняшник, 2002. – 120 с.
- Мензатюк, Зірка. Таємниця козацької шаблі: пригодницька повість / З. Мензатюк // Львів: ВД Старого Лева, 2015. – 160 с.
- Мензатюк, Зірка. Тисяча парасольок: казки / З. Мензатюк // Київ: Веселка, 1990. – 48 с.
- Мензатюк, Зірка. Український квітник: науково-популярна проза / З. Мензатюк //Київ: Грані-Т, 2011. – 64 с.
- Мензатюк, Зірка. Чарівні слова: казочки про мову / З. Мензатюк // Чернівці: Букрек, 2016. – 48 с.
- Мензатюк, Зірка. Як до жабок говорити. Чарівний Іванко: казка / З. Мензатюк //Київ: Грані-Т, 2007. – 64 с.
- Мензатюк, Зірка. Як я руйнувала імперію / З. Мензатюк // Львів: ВД Старого Лева, 2016. – 272 с.
- Мензатюк, Зірка. Український квітник: науково-популярна проза / З. Мензатюк //Київ: Грані-Т, 2010. – 64 с