Перейти до вмісту

Летючий корабель (казка)

Матеріал з Вікіцитат

Летючий корабель — українська народна казка.

Цитати про дурника[ред.]

  •  

Загубити не загублю, а може, там моє щастя закотилося.[1]

  •  

А дурень такий став, що його й не пізнаєш: одежа на ньому так і сяє: шапочка золота, а сам такий гарний, що боже! Веде він своє військо, сам на воронім коні попереду, за ним старшина... [1]

Цитати діда[ред.]

  •  

Ну, слухай, сину: йди ж тепер ти в ліс, та підійди до дерева, та перехрестися тричі, й удар сокирою в дерево, а сам мерщій падай ниць і лежи, аж поки тебе хто не розбудить; тоді — каже,— тобі корабель збудується, а ти сідай на нього й лети куди тобі треба, по дорозі бери кого б там не стрів.[1]

  •  

От бач, як бог дурнів жалує! (каже дід дурнику)[1]

Цитати про летючий корабель[ред.]

  •  

Аж стоїть корабель: сам золотий, щогли срібні, а вітрила шовкові так і понадимались — тільки летіти![1]

  •  

Як полетів та й полетів — нижче неба, вище землі — й оком не зглянеш![1]

Примітки[ред.]

  1. а б в г д е Українські народні казки. kazky.org.ua.