Лепешинська Ольга Борисівна
| Лепешинська Ольга Борисівна | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Лепешинська Ольга Борисівна (1897–1964) — російська революціонерка та наукова працівниця, відома псевдонауковими гіпотезами.
Цитати[ред.]
...Я хочу принести найглибшу, найсердечнішу вдячність нашому видатному вчителю й другу, найгеніальнішому з усіх учених, вождю передової науки, дорогому товаришу Сталіну. Вчення його, кожне висловлювання з питань науки було для мене дійсною програмою й колосальною підтримкою в моїй тривалій і нелегкій боротьбі з монополістами в науці, ідеалістами всіх мастей. |
|||||
...Я хочу принести самую глубокую, самую сердечную благодарность нашему великому учителю и другу, гениальнейшему из всех ученых, вождю передовой науки, дорогому товарищу Сталину. Учение его, каждое высказывание по вопросам науки было для меня действительной программой и колоссальной поддержкой в моей длительной и нелегкой борьбе с монополистами в науке, идеалистами всех мастей.[1] |
Про неї[ред.]
Ольга Борисівна Лепешинська — старенька, невеликого зросту, кульгава, завжди через це не випускала ціпка з рук. Маленьке, гостре личко з глибокими великими морщинами прикрашено окулярами, з яких кидався підсліпкуватий, то добродушний, то роздратований (але, загалом, не злий) погляд... Одягнена налзвичайно просто й старомодно. На кофті мідна шпилька, що зображує наш корабель «Комсомол», потоплений іспанськими фашистами під час громадянської війни в Іспанії у 1935–1936 роках. Я якось сказав Ользі Борисовні, що цей корабель знайшов не надто тиху пристань у неї на грудях. Жарт вона терпіла, ставлячись до нього поблажливо. |
|||||
Ольга Борисовна Лепешинская, – старушка, небольшого роста, хромая, всегда поэтому не выпускавшая палку из рук. Маленькое, острое личико с глубокими крупными морщинами украшено очками, из-под которых бросался подслеповатый, то добродушный, то рассерженный (но, в общем, не злой) взгляд... Одета чрезвычайно просто и старомодно. На кофте медная заколка, изображающая наш корабль «Комсомол», потопленный испанскими фашистами во время гражданской войны в Испании в 1935–1936 годах. Я как-то сказал Ольге Борисовне, что этот корабль нашел не очень тихую пристань у нее на груди. Шутку она терпела, относясь к ней снисходительно.[1] | |||||
| — Яків Рапопортw |