Кристин Нестлінґер

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кристин Нестлінґер
2012 Christine Nöstlinger (6805938102) (cropped).jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Кристіне Не́стлінґер (1936—2018) — австрійська дитяча письменниця. Авторка більш ніж сотні книг для дітей та підлітків, лауреат багатьох премій. Книжки Нестлінґер перекладені 38 мовами, у тому числі й українською.

Цитати з книг[ред.]

  •  

Усі мої кишенькові гроші йдуть на книги, але навіть якби у мене було б втричі більше грошей, це нічого б не дало. Стільки кишенькових грошей, щоби вистачило на всі потрібні мені книги, просто не буває![1]

  •  

Того, хто носить рожеві окуляри, не переконують ані аргументи, ані наочні докази. Якщо власник рожевих окулярів не хоче чогось знати, він просто ігнорує![1]

  •  

Раніше, коли я була дитиною, я вірила, що дорослі розуміються на житті. Напевно, в дитинстві в це треба вірити, щоб почуватися більш-менш упевнено. Але насправді дорослі часто не знають, що робити, і в голові у них цілковитий сумбур.[1]

  •  

По-моєму, для довготривалого кохання потрібно бути по-справжньому гарною людиною, і якщо ти саме така людина, то зможеш любити будь-кого, з усіма його причудами. Але для цього потрібно чимало доброти, терпимості та розуміння, а у моїх тата та мами ці якості в дефіциті.[1]

  •  

І не така вже вона красуня, щоб при одному погляді на неї забути про її недоліки.[1]

  •  

Я, само собою, взагалі вважаю, що немовлятам краще давати тільки тимчасове ім'я, щоб пізніше людина могла сама вибрати собі остаточне. Але це, звичайно, нереально, тому що дітям та в інших випадках нічого не дозволяється вибирати, вони приходять у цей світ — там чи там — і мають бути задоволені всім, що отримали: татом-мамою, місцем проживання та сімейним доходом, а також братами та сестрами та світоглядом батьків.[1]

  •  

Соромно красти цигарки. Соромно курити вкрадені сигарети. Але ще ганебніше мати цигарки, коли інші їх не мають![1]

  •  

На той час, коли мама ввечері повернулася з в'язального магазину, ми вчотирьох встигли знищити весь торт. І мама цьому дуже зраділа. Судячи з її вигляду, вона подумала: «Ну, коли мої діти з'їли цілий торт після того, як батько повідомив про розлучення, значить, вони не дуже засмучені».
Але це не правда. Я принаймні дуже засмучена. І ніколи б не подумала, що зможу в такій ситуації змолотити три шматки шоколадного торта! Пояснити собі, як мені це вдалося, я теж не можу. Єдине, що спадає на думку з цього приводу, — це вислів нашої бабусі, який процитував Ані, коли ми сумно поїдали торт: «Хто сліз на хліб свій не роняв, той у житті хрін що розумів!» [1]

  •  

Адже у дітей немає лобі, яке стоїть за ними, представляючи та проштовхуючи їхні інтереси. Це видно вже тому, що батьки, які не хочуть дитини, можуть віддати її на усиновлення. А якщо дитина не хоче мати тих батьків, які має, вона не може подати їх на усиновлення і пошукати собі інших! [1]

  •  

Напевно, всім людям, які хочуть побратися, спочатку краще було б проходити обов'язковий тест «на довговічність кохання». І лише у разі позитивного результату їм дозволялося б заводити дітей.[1]

  •  

Хворіти навмисне - дуже приємне заняття.[1]

  •  

Мій батько завжди намагається справити враження робочої конячки, у якої в житті немає ніяких інших радощів, крім як гарувати понаднормово, відчувати стрес і дертися вгору кар'єрними сходами.[1]

  •  

Якщо дитина щодня отримує обід, це ще не означає, що мати дбає про неї. І якщо у квартирі, де вона живе, шість чи сім кімнат, це ще не означає, що у неї є сім'я та справжній будинок. І якщо в її життя не вникають, це ще не можна назвати добрим ставленням![2]

Примітки[ред.]

  1. а б в г д е ж и к л м н Кристина Нестлингер. Само собой и вообще: Семейный роман, где есть, о чём поразмыслить и над чем посмеяться. — М.: Самокат, 2008. — С. 191 с..
  2. Кристина Нестлингер. Ильза Янда, лет - четырнадцать. — Белая ворона, 2020.


Bookmark-new.svg