Колосінська Ніна Миколаївна

Колосінська Ніна Миколаївна

Стаття у Вікіпедії

Ніна Миколаївна Колосінська (Лопуга) (24 жовтня 1994, Вараш, Рівненська область, Україна) — лейтенант медичної служби Збройних Сил України, лікарка-анестезіологиня, учасниця російсько-української війни, що відзначилася у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році, що врятувала десятки життів людей у Маріуполі та у російському полоні.

Цитати

«Три роки ми навчалися на анестезіологів, а після закінчення академії за результатами розподілу у вересні 2021 року разом потрапили на Донеччину, до 555-го маріупольського військового шпиталю ЗСУ. Працювали у відділенні анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії: Андрій ординатором, а я старшим ординатором». — про своє навчання на військового лікаря в інтерв'ю Я рік на волі борюся за повернення коханого з полону. Ми рятували людей у Волновасі і на “Азовсталі” (17 жовтня 2023 року)

«Там була лікарсько-сестринська бригада від Маріупольського шпиталю у складі хірурга, анестезіолога, терапевта, медсестри. З нами ще був лікар-стоматолог і його медсестра. Саме там і стали приймати перших поранених і травмованих. Надавали медичну допомогу всім — і військовим, і цивільним». — про те, як повномасштабна війна застала у Волновасі, де вона була у відрядженні в інтерв'ю Я рік на волі борюся за повернення коханого з полону. Ми рятували людей у Волновасі і на “Азовсталі” (17 жовтня 2023 року)

«Мені до цього не доводилося працювати одночасно з такою кількістю поранених людей. Було багато цивільних: жінок, людей похилого віку, дітей. Останніх було особливо шкода. Було важко працювати в такому темпі, в таких умовах, бо обстріли були постійними. Але ми мали працювати, не дивлячись на всі обставини, бо шпиталь був один з небагатьох медичних закладів, який на той момент функціонував в Маріуполі». — про те, як доводилося рятувати життя цивільних і військових в окупованому Маріуполі в інтерв'ю Я рік на волі борюся за повернення коханого з полону. Ми рятували людей у Волновасі і на “Азовсталі” (17 жовтня 2023 року)

«На «Азовсталі» облаштували шпиталь, назвали його “Залізяка”. Це місце зовсім не призначене для надання медичної допомоги, але нам вдалося зробити операційну і вдало проводити оперативні втручання та рятувати життя. Кількість поранених збільшувалася, критично не вистачало антибіотиків та знеболювальних, а також перев’язного матеріалу. І рук, щоб максимально швидко допомагати пораненим». — про те, як довелося лікувати людей під обстрілами на «Азовсталі» в інтерв'ю Я рік на волі борюся за повернення коханого з полону. Ми рятували людей у Волновасі і на “Азовсталі” (17 жовтня 2023 року)

«Найгірше, що я тоді відчула — безпорадність. Ти не можеш надати допомогу в цих жахливих умовах через брак медичного забезпечення і людських ресурсів. Головою розумію, що у звичайних умовах без проблем надала б необхідну допомогу пораненим, а тоді, на жаль, ні… Але є і добрі спогади: познайомилася з багатьма класними людьми, деякі з них стали мені друзями. В тих умовах слово “побратим” набуває особливого значення. Це щось неймовірне, коли знаходячись у пекельних умовах, люди об'єднуються заради спільної доброї справи». — про те, що на «Залізяці» спочатку перебувало 150 поранених, а потім їхня кількість збільшилася аж до 400 в інтерв'ю Я рік на волі борюся за повернення коханого з полону. Ми рятували людей у Волновасі і на “Азовсталі” (17 жовтня 2023 року)

«Робітники колонії нас не вважали за людей. Зневажливе ставлення, постійні психологічні приниження, роздягання до наготи, перевірки. Умови перебування жахливі: я з іншими дівчатами була у камері, де мало би бути максимум шестеро людей, але нас там було до двадцяти п’яти. Місця зовсім не було: спиш на підлозі на боці, щоб всі вмістилися. Годували тричі на добу, але їжа зовсім не калорійна, тому їсти хотілося завжди. Вода жахливої якості. У всіх дівчат були постійні проблеми з травленням». — про те, як потрапила в полон разом із чоловіком Андрієм Колосінським 18 травня 2022 року, спочатку до колонії в Оленівці в інтерв'ю Я рік на волі борюся за повернення коханого з полону. Ми рятували людей у Волновасі і на “Азовсталі” (17 жовтня 2023 року)

«В росії ще гірше умови утримання, ніж у так званій “ДНР”. Тебе перед чоловіками роздягають, постійно штурхають, б’ють по ногах, принижують, обзивають. Не можу все розповідати, бо не хочу, щоб це якось вплинуло на тих, хто і досі залишається в буцегарнях. Але все, що там відбувається — пекло на землі». — про перебування в полоні в росії в інтерв'ю Я рік на волі борюся за повернення коханого з полону. Ми рятували людей у Волновасі і на “Азовсталі” (17 жовтня 2023 року)

«Увечері ми всі почули дуже гучний вибух, а далі — крики про допомогу, які розривають серце та душу. Ми зрозуміли, що кричать наші хлопці, наші побратими. Почулася ще стрілянина. Ми геть не розуміли, що відбувається. На ранок до нас з того бараку, який пізніше всі будуть називати “барак 200”, привели поранених. І вони вже розповіли про пережиті жахіття, про скоєний злочин, про вбитих хлопців. Те, що я почула, у мене не вкладалося в голові. Це було страшно і боляче». — про теракт в Оленівці в інтерв'ю Я рік на волі борюся за повернення коханого з полону. Ми рятували людей у Волновасі і на “Азовсталі” (17 жовтня 2023 року)

«Та коли цей день настав, звісно, я відчула полегшення — що вдома, що можу зателефонувати батькам. Але особливої радості не було, бо всі рідні та близькі люди залишаються за ґратами. І там вони вже півтора року, у тих умовах, в яких я була лише 5 місяців. Не буває й дня, щоб я не думала про них, про те, як вони у ворожому полоні». — про те, як у полоні щодня уявляла собі день обміну в інтерв'ю Я рік на волі борюся за повернення коханого з полону. Ми рятували людей у Волновасі і на “Азовсталі” (17 жовтня 2023 року)

«І відтоді абсолютно нічого не знаю про Андрія: де він, у якому стані тощо. Інформації про нього взагалі немає. Не знаю, як описати свій стан, тут різні спектри емоцій, але переважно злість, що не працюють міжнародні конвенції. За Женевською конвенцією — медики не комбатанти, вони не повинні бути в полоні та не є обмінним фондом. Я вже не знаю, куди звертатися, до кого стукати. Яким чином відбуваються обміни — для мене цей механізм незрозумілий». — про те, що в полоні залишається Андрій - чоловік Ніни, з яким вони були разом 4 роки в інтерв'ю Я рік на волі борюся за повернення коханого з полону. Ми рятували людей у Волновасі і на “Азовсталі” (17 жовтня 2023 року)

«Коли мені зателефонували з редакції, взагалі не розуміла, що відбувається. Пояснили що для чого, попросили відповісти на кілька запитань. Була дуже здивована всім цим, не знала, хто подав мою кандидатуру. Вже коли вийшов номер журналу, дізналася, що про мене редакції розповіли побратими з іншого підрозділу. Звісно, було дуже приємно». — про те, що у серпні 2023 року Forbes Ukraine вчетверте презентував список «30 до 30» в інтерв'ю Я рік на волі борюся за повернення коханого з полону. Ми рятували людей у Волновасі і на “Азовсталі” (17 жовтня 2023 року)