Козацькі жінки

Ця стаття перебуває в процесі редагування на короткий час. Будь ласка, не редагуйте цю статтю, оскільки Ви можете викликати конфлікти редакцій. Щоби дати змогу іншим користувачам редагувати сторінку, зніміть шаблон після закінчення покращення статті.

Історія зафіксувала чимало фактів участі української жінки-козачки в громадсько-політичному житті, часи козаччини породили чимало визначних жінок-войовниць.

Цитати

	Від міста Рашкова і по всій землі козаків ми помітили прекрасну рису, що розпалила наш подив: всі вони, за винятком небагатьох, навіть більшість їх жінок і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб і церковні співи... — 1654р.
	— Павло Халебський

Під Твою милість прибігаємо. — Перед кожним походом козаки навколішки ставали на молитву до Пресвятої Богородиці. Саме на свято Покрови Пресвятої Богородиці, 14 жовтня, на козацькій раді січовики щороку обирали собі кошового отамана.

	Незалежності української жінки-шляхтянки могла позаздрити дворянка будь-якої європейської держави. Бо вона була рівноправною з чоловіком, мала такі ж громадянські права, особисту незалежність, як і її чоловік.
	— Орест Левицький

У запорожців був звичай — <...> інколи прощати злочинцеві, якщо котрась із місцевих дівчат відважувалась вийти за нього заміж. — в записаному Г. Надхіним на Катеринославщині у другій половині XIX ст. переказі

	Уходницькі жінки - це ті новітні амазонки, що не гірше чоловіків могли постояти за себе, за свої землі і оселі. Уходницький рух міг постати лише в наших степах, на межі відмінних двох культур, двох світоглядів - європейського і азійського. Цей рух витворив наш третій, питомо український світогляд - любов до волі; нехай і в поганих матеріальних умовах жити, зате чутися вільним, залежним від одного лише Єства, Бога». — «уходники» - селяни та міщани, котрі не могли витерпіти важкого феодального гноблення і вирушали шукати волі, освоювали нові степові землі, перебуваючи під постійною загрозою татарських нападів.
	— 0.Луговий

	...нам її силою не можна слати, а коли захоче до мужа свого їхати, ми їй не бороним. І брат наш сказав нам: що ж в їх законі хоч би і не захотіла жона до мужа, нашім законі того нема: силою вольних людей в неволю давати не можна. — Коли в 1495 р. московські посли домагались, щоб русько-литовський великий князь Олександр вислав до Москви жінку князя Бєльського, що втік з Литви в Московську державу, то князь Олександр відмовив їм.
	— русько-литовський великий князь Олександр

Джерела

• о.Мицик Ю.А., Плохій С.М.. Як козаки Україну боронили. — Київ: КЛІО, 2022. — 368 с. — ISBN 978-617-7755-66-0

• Кривоший О.П.. Жінка в суспільному житті України за часів козаччини: Історичні розвідки. — Запоріжжя: Поліграф, 1998. — 68 с. — ISBN 996-7362-01-9