Перейти до вмісту

Керол Грейдер

Матеріал з Вікіцитат
Керол Грейдер
народилась 15 квітня 1961 року
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Керол Грейдер — американська молекулярна біологиня, лауреатка Нобелівської премії з фізіології або медицини за 2009 спільно з Елізабет Блекберн та Джеком Шостаком «за відкриття механізмів захисту хромосом теломерами та ферменту теломерази». Відкрила теломеразу в 1984 році, будучи аспіранткою Елізабет Блекберн в Каліфорнійському університеті в Берклі. У 2020 року отримала звання "почесна професорка" на кафедрі молекулярної, клітинної біології та біології розвитку Каліфорнійського університету в Санта-Крус.

Цитати

[ред.]
  •  

У дитинстві я вважала себе «дурною», тому що потребувала допомоги у виправленні. Лише набагато пізніше я зрозуміла, що у мене дислексія і що мої проблеми з правописом і озвучуванням слів не означали, що я дурна, але перші враження залишилися зі мною і на деякий час розфарбували мій світ.[1]

 

As a kid, I thought of myself as “stupid” because I needed remedial help. It was not until much later that I figured out that I was dyslexic and that my trouble with spelling and sounding out words did not mean I was stupid, but early impressions stuck with me and colored my world for a time.

  •  

У середній школі та коледжі я ніколи не відчувала потреби бути частиною популярної групи, радше шукала друзів за їхніми особистими якостями. Ця оцінка могла також сформувати багато варіантів у подальшому житті; наприклад, роботу над незвичайним організмом Tetrahymena [1]

 

In high school and college I never felt the need to be part of a popular group, but rather sought out friends for their personal qualities. This appreciation may have also shaped many choices later in life; for example, working on the unusual organism Tetrahymena.

  •  

Я зрозуміла, що отримати правильну відповідь важливіше, ніж отримати відповідь, на яку можна сподіватися. Я навчилась відходити від себе і дивитися на свої дані очима скептика. [1]

 

I learned that getting the correct answer is more important than getting an answer you might hope for. I learned to step aside from myself and view my data through the eyes of a skeptic.

  •  

Один із уроків, які я засвоїла на різних етапах моєї кар’єри, полягає в тому, що наукою не займаються самостійно. Прогрес досягається завдяки розмові з іншими та обміну інформацією. Робота, виконана сьогодні, звичайно, спирається на минулу роботу багатьох інших, [...]. Сформовані ідеї не завжди є результатом думок однієї людини, а результатом взаємодії між людьми; нові ідеї швидко стають частиною колективної свідомості. Так наука рухається вперед і ми генеруємо нові знання.[1]

 

One of the lessons I have learned in the different stages of my career is that science is not done alone. It is through talking with others and sharing that progress is made. Work done today, of course, builds on the past work of many others, but in addition, experiments are often suggested by friends and colleagues either directly or indirectly. The ideas generated are not always the result of one person’s thoughts but of the interaction between people; new ideas quickly become part of collective consciousness. This is how science moves forward and we generate new knowledge.

  •  

Що інтригує таких фундаментальних вчених, як я, так це те, що щоразу, коли ми проводимо серію експериментів, з’являться три-чотири нових запитання, які виникають, коли ви думаєте, що відповіли на одне. Наш підхід показує, що хоча ви можете проводити дослідження, які намагаються відповісти на конкретні запитання про хворобу, ви також можете просто стежити за своїм носом[2]

 

What intrigues basic scientists like me is that any time we do a series of experiments, there are going to be three or four new questions that come up when you think you’ve answered one. Our approach shows that while you can do research that tries to answer specific questions about a disease, you can also just follow your nose.

Цитати про Керол Грейдер

[ред.]
  •  

«Надзвичайно важлива робота Керол, її вплив на науку та зростаючі наслідки для здоров’я людини є прикладом місії Університету Джона Гопкінса у просуванні знань на благо нашого світу[3]

 

Carol’s profoundly important work, its impact on science and its increasing implications for human health exemplify the Johns Hopkins mission in advancing knowledge for the sake of our world

  — Едвард Д. Міллер, доктор медичних наук, декан і генеральний директор Johns Hopkins Medicine.

Джерела

[ред.]

W. Greider. BiographicalNobel Prizes,Editor Karl Grandin, Nobel Foundation, Stockholm, 2010

Stories. Carol Greider, Ph.D., Director of Molecular Biology & Genetics at Johns Hopkins University.The Yale Center for Dyslexia and Creativity/ Written by Kathy Crockett

Лауреат премії Діксона 2007 року (англ)

Примітки

[ред.]