Кандінський Василь Васильович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Василь Кандінський
Vassily-Kandinsky.jpeg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Васи́ль Васи́льович Канді́нський (рос. Василий Васильевич Кандинский, 1866–1944) — художник, графік і теоретик мистецтва російського походження. Кандінського вважають першим абстракціоністом.

«Про духовне в мистецтві» (1910)[ред.]

  •  

Підпорядкування композиції геометричній формі застосовували в стародавньому мистецтві (наприклад, давні перси). Але творення на суто духовній основі — це довга праця, яка починається доволі наосліп і навмання. При цьому необхідно, щоб художник, крім ока виховував і свою душу, щоб і вона отримала можливість тонко враховувати колір і діяти як вирішальна сила, не лише під час сприйняття зовнішніх вражень (інколи, щоправда, й внутрішніх), але й під час створення мистецьких творів.[1]

  •  

Звичні предмети діють на середньовразливу людину абсолютно поверхнево. Однак, якщо вона бачить їх уперше, то вони зразу справляють на нас глибоке враження: так переживає світ дитина, для якої кожен предмет це щось нове.[1]

«Точка та лінія на площині» (1926)[ред.]

  •  

Царство точки безмежне.[2]

  •  

Вершина = точка.[2]

  •  

Чи достатньо однієї точки для витвору мистецтва?[2]

  •  

Звук мовчання, звично пов'язаного з точкою, настільки гучний, що він повністю заглушує всі инші її характеристики.[2]

  •  

Геометрична лінія — це невидимий об'єкт. Вона — слід точки, що рухається, тобто її творіння. Вона виникла з руху — а саме як наслідок зниження найвищого, замкнутого в собі спокою точки. Тут відбувся стрибок зі статики в динаміку.[2]

  •  

Імпресіоністи у своїй боротьбі проти «академічного» знищили останні сліди живописної теорії й самі ж, попри власне твердження: «природа це єдине теорія для мистецтва», — негайно, нехай і несвідомо, заклали перший камінь у фундамент нової художньої науки.[2]

  •  

Фахівці графіки XIX сторіччя нерідко пишалися вмінням видати гравюру по дереву за малюнок пером, а літографію за офорт. Подібні творіння можна назвати тільки testimonia pauperitatis [свідченням бідности]. Крик півня, скрип дверей, гавкання собаки, які може майстерно відтворити скрипка, ніколи не будуть визнані витворами мистецтва.[2]

  •  

Відкрите око й відкрите вухо перетворюють нікчемні хвилювання у величні події.[2]

  •  

Поняття, пов'язані з «примітивністю», відносні, тому відносна і наша наукова мова. Абсолютого ми не знаємо.[2]

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg