Понад усе на світі, навіть більше за млинці з суницями, любив Омелько вигадувати казки.[1] — про Омелька
Та була одна заковика: драконові бракувало слухачів, бо щойно він підкрадався до когось, аби розказати казку, усі верещали: «Дракон!» — і втікали.[1] — про те, що всі бояться драконів
—А ти хіба не боїшся мене? — здивовано спитав Омелько.
—Бо-боюся,— чесно призналося зайченя,— але ду-дуже хочу послухати казочку. Бо я найдужче в світі люблю казки.
—Навіть дужче за млинці з суницями?
Зайченя кивнуло, хоча ніколи в світі й не куштувало тих млинців.[1] — про зайченя, що любило казки
