Каденюк Леонід Костянтинович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Каденюк
Stamp of Ukraine s813 (cropped).jpg
На українській марці
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Леоні́д Костянти́нович Каденю́к (1951 — 2018) — український льотчик-випробувач, перший і єдиний космонавт незалежної України, народний депутат України 4-го скликання, Герой України.

Цитати[ред.]

  •  

Моя мрія народилася 12 квітня 1961 року, коли людина вперше полетіла в космос. Мені тоді було 10 років. […] І тоді, в той день, у мене з'явилася мрія стати космонавтом. Якщо цю мрію зміг втілити хлопчик з буковинського села, то так само вона може бути здійснена будь-ким. Життя людини повинно починатися з мрії.[1]

  •  

Мене часто запитують, чи було страшно перед польотом у космос, коли я сидів у космічному кораблі і чекав старту. Я кажу так — мені було страшно цікаво, а не страшно від того, що може щось трапитись. Бо я тривалі роки готувався літати. Звичайно, була величезна напруга, але вона не мала нічого спільного з тим страхом, про який запитують.[2]

  •  

Космічна галузь є локомотивом цивілізаційного поступу будь-якої країни. Адже це високі технології. І якщо не мати цієї сфери, то країна на світовій арені і не вважається такою сучасною.[3]

  •  

У космосі найбільше вражає невагомість. Вражає сам космос і весь Всесвіт. Я був вражений тим, як виглядає Земля з космосу. Це було просто неймовірно. […] Жодна фотографія космосу не здатна передати тієї краси Всесвіту, яку людина може побачити своїми очима.[3]

  •  

Те, на чому ми літаємо в космос, в першу чергу двигуни, на даний момент вичерпали свої можливості. Принцип роботи сучасних двигунів побудований на використанні реактивної сили. Тобто те, на чому зараз літають в космос, потроху вичерпує свій ресурс. А для того, щоб літати, скажімо, на Марс, треба зовсім інші рухові системи. Це ставить світову космонавтику на поріг глобальних змін, які повинні відбутися.[3]

  •  

Коли я дивився на Землю з космосу, у мене було також і негативне враження. Воно прийшло відразу ж, коли я побачив цей найтонший шар атмосфери. Його особливо чітко було видно на тлі чорного космосу. Це мене дуже вразило. Пам'ятаю, у мене навіть настрій тоді зовсім пропав.[3]

  •  

Нам однозначно потрібно переглянути своє ставлення до екології та до того унікального природного світу, в якому ми живемо. Зараз нам говорять, що в недалекому майбутньому можна буде переселятися на інші планети. А от я думаю, що спочатку потрібно привести в порядок нашу рідну планету. Потрібно направляти інтелект людства на те, щоб берегти, а не руйнувати екологію. Адже саме в космосі розумієш, наскільки неідеальне наше суспільство, наскільки неправильно воно живе.[3]

  •  

Не обов'язково мріяти стати космонавтом, можна мріяти стати вчителем, лікарем, бізнесменом, будь-ким. Але мрія має бути, бо вона дисциплінує людину.[2]

  •  

Мене часто запитують: «У чому секрет Вашого успіху?» Я відповідаю, що ніякого секрету немає. Все абсолютно просто: треба мати мету і багато працювати. Ось весь секрет.[1]

  •  

Тож тепер людина в космос літатиме вічно. Ще одна з причин, чому вона має туди літати, – про неї, до речі, чомусь мало хто веде мову, – щоб вивчати там себе.[4]


Примітки[ред.]