Зима в Простоквашино

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зима в Простоквашино (рос. Зима в Простоквашино) — третій мультиплікаційний фільм з трилогії про Простоквашино. Сценарій написав Едуард Успенський за мотивами його повісті «Дядько Федір, пес і кіт». 1997 року сценарій белетрізовано в однойменну повість.

Цитати[ред.]

  •  

Матроскін. Отакої… отакої…
Галченя. Н-да!
— Що діється…
— Н-да!
— Надворі кінець двадцятого сторіччя…
— Н-да!
— …а в нас удома одна пара валянок на двох. Ну, як при царі Горосі!
— Н-да!
Пєчкін. А чому так вийшло-то? Що в вас, коштів немає? Цебто — грошей у вас бракує?
Матроскін. Кошти в нас є. У нас клепки бракує (стукає собі по лобі). Казав я цьому мисливцеві — купи собі валянки! А воно що?
— Що воно?
— Пішло й кеди купило — вони, каже, гарніші.
— Це він не подумавши зробив. У нас узимку сільський національний одяг який? Валянки, штані ватні, тулуп і шапка хутрова. У нас узимку в кедах навіть студенти не ходять.

 

— Ну и ну… Ну и ну…
— Н-да!
— Что делается…
— Н-да!
— На дворе конец двадцатого века…
— Н-да!
— …а у нас в доме одна пара валенок на двоих. Ну, как при царе Горохе!
— Н-да!
— А почему так вышло-то? Что у вас, средствов нету? То есть — денег у вас не хватает?
— Средства у нас есть. (стучит себе по лбу) У нас ума не хватает. Говорил я этому охотнику — купи себе валенки! А он что?
— Что он?
— Пошёл и кеды купил — они, говорит, красивее.
— Это он не подумавши сделал. У нас зимой деревенская национальная одежда какая? Валенки, штаны ватные, тулуп и шапка — на меху. У нас зимой в кедах даже студенты не ходют.

  •  

Матроскін (пише). «Шарику, ти дурбецало!»
Пєчкін. Неправильно так. Якщо бланк привітальний, адресата спочатку треба поздоровити.
— Ну, гаразд, гаразд… (пише) «Поздоровляю тебе, Шарику, ти дурбецало!»

 

— «Шарик, ты балбес!»
— Неправильно это. Если бланк поздравительный, адресата сначала поздравить надо.
— Ну, хорошо, хорошо… «Поздравляю тебя, Шарик, ты балбес!»

  •  

Шарик. Я ото зараз у нього коцюбу кину, щоб не обзивався!
Пєчкін. Нащо кидати, якщо пошта є? Зараз ми її упакуємо й передамо котові. Це ж бандероль виходить. (Відносить.) Вам коцюбу прислали бандероллю. Хотіли в Вас шпурнути…
Матроскін. Що-що-що-що?!? Да я за це в нього праскою шпурну!..
— Хвильку… Е-ге, понад кілограм! Це й посилка виходить. Зараз ми її доставимо.

 

— Я вот сейчас в него кочергу брошу, чтобы не обзывался!
— Зачем бросать, если почта есть? Сейчас мы её упакуем и коту передадим. Это же бандероль получается. (Относит.) Вам кочергу прислали, бандеролью. Хотели в Вас запустить…
— Что-что-что-что?!? Да я за это в него утюгом запущу!..
— Минуточку… Э-ге, больше килограмма! Это посылка получается. Сейчас мы её доставим…