Затулін Костянтин Федорович

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Затулін Костянтин)
Затулін Костянтин Федорович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Костянти́н Фе́дорович Зату́лін (рос. Константин Фёдорович Затулин; (нар. 7 вересня 1958, Батумі, Грузинська РСР, СРСР) — російський політик, директор Інституту країн СНД, депутат Державної думи Росії.

Цитати Костянтина Затуліна[ред.]

  •  

З точки зору стратегії і геополітики той факт, що ми повернули Севастополь і Крим, підтримавши їх волевиявлення, безумовно, завдав шкоди розвитку російсько-українських відносин. Роблячи цей крок — а він був абсолютно безальтернативним щодо Криму і Севастополя, — російська влада розуміла, що з внутрішньоукраїнського політичного контексту вилучаються приблизно півтора мільйона проросійськи налаштованих виборців. А в умовах постійних гойдалок це є суттєвим фактором. У 1994 році кандидат [Леонід] Кучма навряд чи переміг би на президентських виборах кандидата і чинного президента [Леоніда] Кравчука, не будь Крим за Кучму. Вилучаючи, ми розуміємо, що зрушуємо внутрішній баланс в сторону умовно прозахідних сил в Україні.

 

С точки зрения стратегии и геополитики тот факт, что мы вернули Севастополь и Крым, поддержав их волеизъявление, безусловно, нанес ущерб развитию российско-украинских отношений. Делая этот шаг — а он был абсолютно безальтернативным в отношении Крыма и Севастополя, — власти России понимали, что из внутриукраинского политического контекста изымаются примерно полтора миллиона пророссийски настроенных избирателей. А в условиях постоянных качелей это является существенным фактором. В 1994 году кандидат [Леонид] Кучма вряд ли победил бы на президентских выборах кандидата и действующего президента [Леонида] Кравчука, не будь Крым за Кучму. Изымая, мы понимаем, что сдвигаем внутренний баланс в сторону условно прозападных сил на Украине[1].

  •  

Кореневі, глибинні зв'язки Донецька і Луганська з Росією були значно більше втрачені, ніж у Криму. Вони виховувалися в радянський період в рамках української парадигми. Знову ж, вступає в силу геополітика. Ми розуміємо, що, після того як ми вивели з внутрішньоукраїнського контексту Крим, вивести ще і Донецьк з Луганськом означає позбавити союзників ту частину проросійськи налаштованих росіян і українців, які залишаються на іншій стороні України.

 

Корневые, глубинные связи Донецка и Луганска с Россией были значительно больше утрачены, чем у Крыма. Они воспитывались в советский период в рамках украинской парадигмы. Опять же, вступает в силу геополитика. Мы понимаем, что, после того как мы вывели из внутриукраинского контекста Крым, вывести еще и Донецк с Луганском означает лишить союзников ту часть пророссийски настроенных русских и украинцев, которые остаются на другой стороне Украины[1].

  •  

Ми в даному випадку виходили з того, що Донецьк і Луганськ потрібно повернути в загальне політичне поле з Україною, але на гідних умовах. Тобто без розправ, без зведення рахунків, з особливим статусом — як елемент федерації або конфедерації. І саме повернення в цьому статусі Донецька і Луганська стане каталізатором ланцюгової реакції федералізації України. А федеральна Україна — це те, на чому серце повинно заспокоїтися.

 

Мы в данном случае исходили из того, что Донецк и Луганск нужно вернуть в общее политическое поле с Украиной, но на достойных условиях. То есть без расправ, без сведения счетов, с особым статусом — как элемент федерации или конфедерации. И само возвращение в этом статусе Донецка и Луганска станет катализатором цепной реакции федерализации Украины. А федеральная Украина — это то, на чем сердце должно успокоиться[1].

  •  

У нас є три мети в Україні. Три умови наших особливих відносин з Україною. Мова не про те, кому будуть належати завод і газопровід. Три умови, три: федералізація України, російська мова як державна і єдність церкви з Московським патріархатом.

 

У нас есть три цели на Украине. Три условия наших особых отношений с Украиной. Речь не о том, кому будут принадлежать завод и газопровод. Три условия, три: федерализация Украины, русский язык как государственный и единство церкви с Московским патриархатом[1].

  •  

 — Я вважаю, що унікальність Криму і Севастополя задавалася таким фактом. Протягом 23 років, всупереч нашій офіційній лінії в 90-і, та й в 2000-і роки, в Росії сформувалася, в тому числі і моїми зусиллями, група людей, діячів культури. Вони не дозволили Криму за всі роки його перебування на території України забути про існування Росії. І, в свою чергу, Росії — забути про Крим, що, можливо, ще важливіше. Ми цю роботу в Криму виконували за допомогою кримської інтелігенції, політиків — правда, їм було набагато складніше, Україна їх пресувала. Зрештою багато стали такі, знаєте, звивисті, як саксаул в пустелі: і тут, і там, аби існувати.

 

Я считаю, что уникальность Крыма и Севастополя задавалась следующим фактом. На протяжении 23 лет, вопреки нашей официальной линии в 90-е, да и в 2000-е годы, в России сформировалась, в том числе и моими усилиями, группа людей, деятелей культуры. Они не позволили Крыму за все годы его пребывания на территории Украины забыть о существовании России. И, в свою очередь, России — забыть о Крыме, что, возможно, еще важнее. Мы эту работу в Крыму выполняли с помощью крымской интеллигенции, политиков — правда, им было гораздо сложнее, Украина их прессовала. В конце концов многие стали такие, знаете, извилистые, как саксаул в пустыне: и тут, и там, лишь бы существовать[1].

Примітки[ред.]