Жилко Юрій Зіновійович

	Жилко Юрій Зіновійович
	Стаття у Вікіпедії

Юрій Зіновійович Жилко ([28 лютого 1898, с. Головіно, за іншими даними — Підлужне на Рівненщині — між 16 і 29 травня 1938, Полтава) — український поет, журналіст, педагог.

Цитати

З автобіографії (1 квітня 1923 р.)

Перебування в Полтаві — це поглиблення національної свідомости. Революція 1917 р. кидає в вир зборів, мітингів, маніфестацій — але відразу ще погано розбіраюся в суперечностях, що виявлялися в боротьбі між собою ріжних течій соціялістичних партій. Гетьманщина вже змушує визначити себе як «співчуваючого» комуністам. 1922 р. віршем «У млі віків» — так би мовити виявляю остаточний перехід до табору радянських працівників^[1].

Укр[аїнською] мовою почав писати під впливом «Рідного краю», що його передплачував батько, а 1914 р. навіть посилаю до друку вже оповідання до того ж таки «Рідного краю». Звичайно, не видрукували. На якийсь час кидаю писати, знов починаю. Переїхавши до Полтави, знов беруся до пера. Твори цього періоду — і кохання, і невиразні революційні заклики^[1].

1923 р. вступаю до «Плугу», працюю в Полтавській філії, одним із основоположників якої був, то як секретар, то як голова. Був і членом ЦК Плугу.
У «Плузі» працюю й нині^[2].

Джерела

Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[Автобіографії—2015——195-1] а ^б Автобіографії, 2015, с. 195

[Автобіографії—2015——196-2] Автобіографії, 2015, с. 196

[1]

[2]