Коломийка

Коломи́йки — традиційний жанр української фольк-музики і хореографії, дворядкова народна пісня (співанка), кожен рядок якої має 14 складів з обов'язковою цезурою (паузою) після восьмого складу. Коломийками також називають коротенькі пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю. Часто вони об'єднуються у в'язанки, які не мають, проте, сталого змісту, а залежать від уподобання співака та обставин виконання.

Цитати

Жартівливі коломийки

Ой смійтеся, дівчатонька, та й ви, молодиці, Я посіяв файку жита, а цибух пшениці. На припічку молотив, на запічку віяв, Під припічком наорав, пшениці насіяв. — тільки повсякденна праця облагороджує людину, прикрашає її як зовні, так і внутрішньо; бездіяльність нівечить людину, робить її не пристосованою до будь-якої господарської діяльності.

Є у мене файний леґінь, ім'я йому Митер, Лінується до ня прийти один кілометер.

Утікав я од Параски через перелазки, Якась біда ударила по штанах три разки. А я кричу: — Ґвалту, люди, чого біда хоче? — А по мені четвертий раз: — Не ходи поночі!

Ой ішов я з вечорниць та попід городи,  Замотався в гарбузи та й наробив шкоди. Як зачали старі баби кочергами гнати, То я мусив гачі дерти, гарбузи латати.

Ой Юрику молоденький, щось в коморі шкребче. Біжи, біжи виганяти — кіт молоко хлебче.

Як ішов я через село, курка мене вздріла, Якби не та паличенька, була б мене з'їла.

Джерела

• О.Авраменко. «Українська література».// Підручник для 7 класу.- Київ.: «Грамота», 2016. - С.17-19 - ISBN 978-966-349-516-3.